Декількома словами
11 травня 1985 року під час футбольного матчу в англійському Бредфорді загорілася трибуна стадіону. В результаті пожежі загинули 56 людей, понад 260 отримали поранення. Через 40 років цю трагедію згадують як одну з найстрашніших в історії британського футболу.
Історія англійського футболу знає багато трагедій на стадіонах. Одна з найжахливіших сталася 11 травня 1985 року в Бредфорді. Коли одна з трибун спалахнула, кадри стадіону у вогні побачила вся країна. Через 40 років події того травневого дня все ще шокують і викликають глибокі емоції.
Причина виявилася напрочуд незначною для таких масштабних наслідків. Літній відвідувач з Австралії просто хотів викурити сигарету. Разом із сином він дивився футбольний матч у Бредфорді, індустріальному місті в Західному Йоркширі. Незадовго до кінця першого тайму він закурив, а потім поклав сигарету собі під ноги, де вона впала, досі тліючи, у щілину під трибуну. «Хвилину потому він побачив маленьке клубок диму і вилив туди свою каву», — згадував Джон Хелм, який у той день коментував гру для регіонального телеканалу. — «Його син зробив так само. Здавалося, вогонь погашено». Але ще через хвилину диму стало більше. Обидва встали й повідомили працівника стадіону, але коли вони повернулися, катастрофа вже була в повному розпалі.
11 травня 1985 року був останнім днем сезону в третій англійській лізі. На полі зустрічалися «Бредфорд Сіті» як господарі та «Лінкольн Сіті». Матч розпочався із невеликим запізненням, о 15:44. Протягом наступних 40 хвилин перед близько 12 тисячами глядачів голів не було забито. Всі чекали на свисток судді про перерву. Гра все одно не мала великого значення, оскільки «Бредфорд» вже забезпечив собі підвищення в класі.
Тоні Делаханті також вів прямий репортаж зі стадіону для місцевої радіостанції Pennine Radio. Це була рутина — доки о 15:44 він не помітив дим під старою трибуною. Вогонь поширювався швидко, як він міг бачити зі своєї позиції. Делаханті кричав у мікрофон: «Заберіть людей звідти! Слідкуйте за дітьми! Дим звідусіль!» Потім він повідомив своїй аудиторії: «Нам доведеться терміново перервати трансляцію». І відключився.
По телебаченню продовжували йти кадри прямого ефіру. Незліченна кількість людей біля своїх домашніх екранів чи в пабах бачили, як футбольні вболівальники намагалися втекти з палаючої трибуни на ігрове поле. Протягом чотирьох хвилин 77-річна конструкція з великої кількості дерева, роздувана сильним вітром, спалахнула. Близько 3500 відвідувачів, серед них багато дітей, сиділи на 80-метровій трибуні, над якою на металевих опорах був дах із просмоленого картону.
Вчитель Алан Гаргрейв бачив катастрофу. «Було неможливо безпечно вивести 3500 людей з трибуни», — згадував він. Для цього вогонь був занадто сильним. Він бачив жахливі сцени. Про одну з них він розповів того ж дня журналістам: «Двоє чоловіків просто залишилися сидіти на своїх пластикових кріслах і згоріли».
Поки частини палаючого даху трибуни падали на глядачів, інші вболівальники перелазили через стіну висотою приблизно до грудей біля краю поля. «Літніх людей, які самостійно не могли подолати стіну, перекидали», — повідомив очевидець Малькольм Хейнсворт. — «Ми стояли з іншого боку і ловили їх. Жара була неймовірною».
На одязі деяких глядачів спалахнув вогонь — вони хиталися полем, мов живі смолоскипи. Помічники кидалися до них і качали їх по газону, щоб погасити полум'я на їхніх тілах. Пітер Джексон, капітан «Бредфорд Сіті», у своїй ігровій формі побіг на стару трибуну, щоб врятувати свою дружину та дітей.
«Раптом полум'я вирвалося з-під наших ніг», — згадував Джеффрі Мітчелл, який стояв на трибуні зі своїм 17-річним сином. ««Тату, де ти?» — крикнув мій син. Потім натовп потягнув мене до аварійного виходу». Однак двері були зачинені на навісний замок. Двоє міцних чоловіків усією вагою натиснули на них і виламали вихід. «Інакше ми б усі загинули», — розповів Мітчелл. — «Свого сина я побачив знову лише на полі».
Президент «Бредфорд Сіті» Стаффорд Гегінботам повідомив, що зачиняти двері було звичним явищем: «Інакше люди пролізали б безкоштовно». Віце-президент Джек Тордорфф пояснив, що якби навколо поля був паркан, як на багатьох інших стадіонах Великої Британії на той час, катастрофа була б ще більшою.
Коли прибули пожежники Бредфорда та всі доступні машини швидкої допомоги, дерев'яні конструкції трибуни вже значною мірою згоріли. Медсестра Патриція Джексон, яка мала вихідний у той вікенд, негайно приїхала до лікарні, дізнавшись про нещастя. Вона бачила, що там відбувалося: «У нашому коридорі тіснилося близько 150 матерів, батьків та інших родичів, які шукали своїх дітей і близьких. Ми зачитували їм імена наших пацієнтів». Хто впізнавав ім'я, міг пройти далі. Коли група ставала все меншою, всі зрозуміли: «Це були батьки дітей, які згоріли. Це було жахливо».
В результаті пожежі загинули 56 людей: 54 вболівальники «Бредфорд Сіті» і двоє вболівальників «Лінкольна». Тіла двох літніх людей були знайдені під час розбору завалів — вони сиділи на своїх місцях, ймовірно, ті самі, яких бачив Алан Гаргрейв. Серед загиблих — одинадцять підлітків і 45 дорослих, з них 23 пенсіонери; найстаршою жертвою був колишній голова клубу віком 86 років. Щонайменше 265 відвідувачів отримали поранення.
Розслідування катастрофи виявило, що клуб був попереджений про небезпеку пожежі через сміття, яке роками накопичувалося під трибуною. Насправді стару конструкцію планували знести незабаром після закінчення сезону — для другої британської ліги діяли вищі вимоги до стадіонів.
Більшість жителів Бредфорда сприйняли пожежу як трагічний нещасний випадок: кинута сигарета, стара дерев'яна трибуна, яка стояла лише тому, що клубу довго бракувало коштів на будівництво нової, а також неприбране сміття. Однак передісторію цієї, на той момент, найстрашнішої катастрофи в історії британського футболу можна було б розповісти й інакше: як послідовність службових недбальств. У 1989 році на стадіоні в Шеффілді (трагедія на Гіллсборо) загинуло навіть 96 людей.
Жінка, яка втратила чотирьох родичів, подала колективний позов. Майже через два роки відповідний суд постановив, що клуб несе дві третини провини, а політичні відповідальні особи округу Бредфорд — одну третину. У результаті 154 родичам загиблих та тим, хто вижив, була присуджена загальна сума компенсації до 20 мільйонів фунтів стерлінгів, на додаток до фонду допомоги постраждалим у розмірі майже чотирьох мільйонів фунтів.
Стаффорд Гегінботам, президент «Бредфорд Сіті», пішов у відставку після катастрофи, але повернувся на посаду президента в сезоні 1987/88. Коли газета «Daily Mirror» перелічила п'ять невияснених пожеж у нерухомості, що належала Гегінботаму або була пов'язана з ним, бізнесмен погрожував судом. Насправді переконливих доказів проти нього ніколи не було представлено. Він переїхав до податкового притулку на острові Джерсі і помер у 1995 році у віці 61 року від наслідків операції на серці. У 2016 році IPCC, незалежна британська слідча комісія, відхилила поновлення справи про пожежну катастрофу в Бредфорді. З 1986 року на стадіоні Веллі Перейд стоїть нова трибуна.
