Декількома словами
У німецькій баскетбольній Бундеслізі (BBL) триває суперечка щодо формату плей-оф 1-1-1. Гравці та керівники клубів критикують часті переїзди, які впливають на стан команд.
У німецькій баскетбольній Бундеслізі (BBL) виникла гостра дискусія щодо формату проведення плей-оф. Причиною незадоволення стало повернення до системи 1-1-1, яка, на думку багатьох гравців та функціонерів клубів, створює надмірне навантаження на команди через постійні переїзди.
Система 1-1-1 передбачає чергування домашніх та виїзних матчів у серіях до трьох перемог. Це означає, що після кожної гри команди змушені долати значні відстані, що істотно скорочує час на відновлення та тренування. Яскравим прикладом є баскетболісти "Льовен Брауншвейг", які після виїзного матчу у Вюрцбурзі провели ніч в автобусі, повертаючись додому.
Раніше, під час пандемії коронавірусу, у BBL застосовувався формат 2-2-1, за яким краще посіяна команда проводила перші два матчі вдома, потім серія переїжджала на майданчик суперника на дві гри, і за необхідності п'ятий вирішальний матч знову відбувався вдома у команди з вищим номером посіву.
Багато гравців різко критикують нинішній формат. Філіпп Хартвіч, центровий "Ростока", назвав його "повним абсурдом" та "жахом для гравців". За його словами, постійні роз'їзди є головною причиною зниження якості гри, і він відкрито виступає за повернення до формату 2-2-1.
Переїзди не тільки забирають час на відпочинок та тренування, але й суперечать заявленим лігою принципам сталого розвитку. Крім того, вони підкреслюють нерівність між клубами: заможні учасники Євроліги, такі як "Баварія" та "Альба", можуть дозволити собі чартерні рейси, тоді як менш фінансово спроможні команди змушені проводити довгі години в автобусах.
Втім, є й ті, хто не вбачає в цьому проблеми. Колишній гравець збірної Німеччини Патрік Фемерлінг вважає, що формат 1-1-1 надає перевагу сильнішим командам, але це виправдано їхніми більшими інвестиціями. Гравець "МБС" Акім Варгас назвав можливість подорожувати "привілеєм, а не навантаженням".
Одним із найзавзятіших критиків є Томас Штоль, генеральний менеджер "Ульма". Він іронічно зауважив, що при форматі 2-2-1 його "найпрогресивніша" організація могла б використовувати "вантажні велосипеди" для поїздок до Берліна. Серйозно кажучи, Штоль вказує на недоліки 1-1-1 для вболівальників та спонсорів: команди з нижчим посівом часто грають вдома лише у будні дні, тоді як лідери мають матчі на вихідних. Формат 2-2-1 забезпечував кожній команді щонайменше один домашній матч на вихідних.
Штоль також незадоволений розтягнутим на шість тижнів розкладом плей-оф. Розігруючий "Альби" Мартін Херманссон погоджується, зазначаючи, що гравці воліють більш щільний графік ігор, як це було раніше.
Висновок Штоля однозначний: формат 2-2-1 є значно кращим, оскільки він не впливає на спортивний результат, але дозволяє провести плей-оф у стисліші терміни, подібно до НБА.
Прихильники старого формату (1-1-1) вказують на його зручність для багатофункціональних арен, яким не завжди просто зарезервувати майданчики на кілька днів поспіль, що вимагалося при форматі 2-2-1.
