Декількома словами
Спортивна репортерка Аліна Гольдапп написала зворушливого листа своєму покійному батькові, з яким їх об'єднувала пристрасть до футбольного клубу "Армінія Білефельд". Вона розповіла про підтримку клубу під час його хвороби та як нещодавній успіх команди допомагає їй повернути любов до гри.
Репортерка Аліна Гольдапп написала зворушливого листа своєму покійному батькові Манфреду Гольдаппу. Їхньою спільною та глибокою пристрастю був футбольний клуб "Армінія Білефельд". У своєму зверненні вона розповіла, як переживає нещодавні успіхи улюбленої команди після втрати найріднішої людини.
Манфред Гольдапп, якому було 75 років, помер від раку рівно через тиждень після перемоги "Армінії" над "Ганновером". Аліна згадує, як вони разом дивилися перший раунд кубку, а другий їй довелося дивитися наодинці.
"Впевнені 2:0", – сказав ти тоді. "Але перший раунд ніколи не був проблемою. Подивимося, коли вони знову все зіпсують цього року", – цитувала вона слова батька, зауважуючи, що вони обоє вже давно звикли не бути надто позитивними щодо "Армінії".
Їхня спільна любов до клубу народилася, коли Аліні було лише чотири роки. Батько вперше взяв її на стадіон, і з того часу її серце назавжди належить "Армінії". Він навіть купив їй перший набір шпильок для волосся у фан-магазині, сподіваючись, що хоча б донька розділить його пристрасть, якщо син не цікавиться футболом. "Добре зіграв", – жартує Аліна, адже він отримав вірну чорно-біло-синю прихильницю на все життя.
Аліна вважає несправедливим "заморожувати" ці стосунки з клубом після смерті батька, адже підтримка, яку клуб надав йому під час хвороби, була унікальною. Лише одне її повідомлення до прес-служби – і одразу надійшло особисте відеозвернення від тодішнього тренера Уве Кошината. Він сказав: "Я чув про твою хворобу, ти впораєшся! А коли тобі стане краще, приходь на одну з наших домашніх ігор, сидітимеш з донькою у VIP-ложі, і ми виграємо – для тебе". Це був надзвичайний жест і вияв любові до відданого вболівальника. На жаль, вони так і не встигли разом потрапити на стадіон.
Але, як зазначає Аліна, "Армінія" дійсно виграла чимало матчів після того. Після перемоги над "Ганновером" були перемоги над "Уніоном", "Фрайбургом", "Вердером" і в півфіналі – над "Баєром". І вона переконана: ці перемоги були для нього.
Ці успіхи важливі й для самої Аліни, тому що вони допомогли їй повернути пристрасть до клубу. Вона підкреслює, що не є "фанаткою успіху" – справжній фанат "Армінії" не може бути таким, враховуючи історію команди. Але для кожного вболівальника це був незабутній сезон. А для неї – особливо. І, за її словами, для батька – також.
Перед останнім туром сезону "Армінія" вже забезпечила собі підвищення. Але Аліна сподівається, що скоро зможе повідомити батькові дещо значно важливіше: "Тату, ми взяли кубок!"
