Декількома словами
Ізраїльські вчені виявили, що кожна людина має унікальний патерн дихання, який дозволяє її ідентифікувати з високою точністю. Це може мати застосування в біометричних системах безпеки та діагностиці емоційних станів.
Ми робимо це близько 20 тисяч разів на день, не замислюючись. Дихання — надзвичайно складний і, як виявилося, унікальний процес.
Новий експеримент, проведений ізраїльськими вченими, показав, що кожна людина має неповторний ритм дихання, такий же індивідуальний, як відбиток пальця.
Команда нейробіолога Тімни Сороки з Інституту Вейцмана у ході довгострокового дослідження довела, що патерн дихання кожної людини є унікальним біометричним ідентифікатором.
В рамках дослідження учасники протягом двох років неодноразово спостерігалися у різних життєвих ситуаціях, наприклад, під час навчання чи прогулянок. Для цього використовувався портативний вимірювальний пристрій з тонкими трубками під ніздрями, здатний безперервно реєструвати потік повітря до 24 годин.
Вчені аналізували 20 параметрів, включаючи частоту дихання, об'єм повітря, що вдихається, та паузи між вдихами.
Дивовижний результат: піддослідних вдалося ідентифікувати лише за їхнім патерном дихання з точністю 96,8 відсотка.
Крім того, аналіз даних показав, у якому стані перебувала людина. Наприклад, люди з вищим індексом маси тіла дихали інакше, ніж стрункі; у людей з певними станами відзначалися помітно короткі вдихи уві сні та нерегулярні паузи.
Таким чином, спосіб, яким людина дихає, може вказувати на депресію, стрес чи інші стани. Це своєрідний внутрішній сейсмограф, що безперервно посилає сигнали.
Ця знахідка може здійснити революцію у пошуку злочинців. Дослідники зазначають, що вона відкриває нові можливості для біометричної ідентифікації, наприклад, у системах безпеки, де дихання може використовуватися для верифікації замість відбитка пальця чи сканування обличчя.
Дослідження також підіймає фундаментальні питання про взаємозв'язок тіла та психіки. Старший автор Ноам Собел з Інституту Вейцмана зазначає: «Ми інтуїтивно припускаємо, що депресія чи тривожність змінюють спосіб нашого дихання.
Але може бути й навпаки. Можливо, те, як ми дихаємо, робить нас тривожними або пригніченими». Якщо це підтвердиться, дихальна терапія може виявитися ефективною при тривожних розладах.
