Декількома словами
Космічний апарат "Вояджер-1", запущений НАСА майже 48 років тому, успішно відновив функціональність критично важливого двигуна, що вийшов з ладу 21 рік тому. Цей технічний прорив забезпечить продовження місії зонда з передачі даних із відстані понад 24,8 мільярда кілометрів від Землі.
Вашингтон (США) – Майже 48 років після свого запуску, міжзоряний зонд "Вояджер-1" продовжує свою дивовижну подорож безкрайніми просторами космосу. Запущений у 1977 році, він зараз знаходиться на відстані понад 24,8 мільярда кілометрів від Землі – це приблизно в 166 разів далі, ніж відстань між Землею та Сонцем. І попри таку колосальну відстань та поважний вік, апарат досі надсилає цінні дані на Землю.
Аби підтримати подальшу роботу "Вояджера-1", фахівці НАСА здійснили справжнє технічне диво: їм вдалося дистанційно відремонтувати життєво важливий двигун, який вийшов з ладу ще 21 рік тому.
З моменту запуску у 1977 році "Вояджер-1" рухається через міжзоряний простір зі швидкістю близько 60 000 кілометрів на годину. Зонд оснащений невеликими двигунами, які забезпечують точне наведення його антени на Землю. Це має вирішальне значення для надсилання та отримання сигналів. Особливо важливим є "рух крену" – це можна уявити як обертання платівки. Без цього руху антена втратила б своє цільове положення, а отже, і зв'язок із Землею.
Перші несправності з двигунами почалися ще у 2004 році, коли з ладу вийшли основні двигуни крену через несправність невеликих нагрівачів, які мали захищати їх від замерзання. Відтоді зонд використовував запасні двигуни, проте існував ризик, що й вони з часом можуть заблокуватися.
Тому інженери НАСА почали шукати рішення, щоб знову ввести в дію старі основні двигуни. Їхнє припущення полягало в тому, що електронний перемикач тоді вимкнув нагрівачі. Якщо б цей перемикач вдалося якимось чином знову активувати, двигуни, можливо, знову запрацювали б.
Вся операція була дуже ризикованою. Адже якщо зонд втратить орієнтацію під час увімкнення старих двигунів, вони можуть спрацювати в холодному стані, що могло б призвести до невеликих вибухів та знищення зонда. Крім того, команда мала обмаль часу: єдина антена на Землі, достатньо потужна для зв'язку з "Вояджером-1" – DSS-43 в Австралії – була доступна лише в короткі часові проміжки протягом місяців через технічне обслуговування.
20 березня 2025 року команда наважилася на спробу. Оскільки сигналу потрібно понад 23 години, щоб досягти "Вояджера" (і стільки ж, щоб повернутися назад), результатів довелося чекати з великим терпінням. І тоді надійшла відповідь: температура нагрівача зросла – це ознака того, що первинний двигун знову функціонує.
Цей успіх може забезпечити "Вояджеру-1" зв'язок із Землею значно довше, ніж могли мріяти будь-які експерти – попри його вік та відстань.
"Вояджер-1" також несе на борту мідну інформаційну платівку – так звану "Золоту платівку Вояджера". Для захисту від корозії вона покрита золотом. На ній зберігаються візуальні та аудіоінформації про людство. На лицьовій стороні, серед іншого, є свого роду інструкція з експлуатації та карта, що вказує положення Сонця. Крім музики (зокрема, Чака Беррі та Людвіга ван Бетховена) та звуків, на "Золотій платівці" також можна почути вітальні повідомлення багатьма різними земними мовами.
