Декількома словами
За результатами дослідження Інституту досліджень ринку праці та професій (IAB), більшість співробітників німецьких центрів зайнятості мають критичне ставлення до допомоги Bürgergeld. Близько 72% опитаних працівників вважають, що отримувати допомогу вигідніше, ніж працювати.
Нове дослідження Інституту досліджень ринку праці та професій (IAB) виявило критичне ставлення більшості співробітників німецьких центрів зайнятості (Jobcenter) до системи соціального забезпечення Bürgergeld, запровадженої в Німеччині.
Згідно з проміжним звітом IAB, що є частиною Федерального агентства зайнятості Німеччини, майже три чверті (72%) працівників центрів зайнятості вважають, що через Bürgergeld безробітним не вигідно працевлаштовуватися. Цей показник навіть вищий, ніж серед працюючого населення в цілому, де 70% мають таку ж думку.
Самі отримувачі Bürgergeld також визнають наявність проблеми: 40% опитаних відкрито заявили, що з їхньої точки зору працювати більше не вигідно.
Окрім недостатнього стимулу до працевлаштування, співробітники центрів зайнятості висловлюють занепокоєння щодо можливих зловживань системою. Явна більшість (62%) з них вважають, що деякі отримувачі Bürgergeld використовують його, щоб "сидіти вдома". Цю думку поділяє і більшість працюючих німців (64%).
Водночас, лише близько 28% співробітників центрів зайнятості та 30% працюючого населення вірять, що отримувачі Bürgergeld "роблять усе можливе", щоб знайти нову роботу.
Серед інших проблем, названих співробітниками Jobcenter, згадується так званий "План співпраці" (Kooperationsplan), який замінив раніше діючу обов'язкову "Угоду про інтеграцію". Новий план сприймається як надто необов'язковий і, як наслідок, менш ефективний.
Скептицизм викликали також запроваджені урядом так звані "заощадження" (Schonvermögen) — кошти, що не враховуються при розрахунку допомоги (спочатку до 40 000 євро на особу), та пільговий період (Karenzzeit) в один рік, протягом якого не перевіряється майнове становище. Хоча ці заходи мали на меті захистити отримувачів від надмірного фінансового тиску, співробітники центрів зайнятості зазначають, що на практиці вони можуть створювати неправильні стимули, спонукаючи людей залишатися на допомозі довше, ніж це потрібно.
