Декількома словами
Британський фізик Мелвін Вопсон представив нову теорію, яка передбачає, що Всесвіт може бути комп'ютерною симуляцією. Він вважає, що сила гравітації є прямим наслідком процесу впорядкування інформації в цій гіпотетичній симуляції.
Чи може бути так, що наше життя та вся навколишня реальність — це лише складна комп'ютерна програма? Ця ідея, що раніше здавалася винятковою темою для наукової фантастики, як-от у фільмах «Матриця», знову обговорюється у наукових колах завдяки новій теорії.
Доктор Мелвін Вопсон, фізик з Портсмутського університету, запропонував сміливе припущення: наш Всесвіт може функціонувати як гігантська комп'ютерна симуляція. Більше того, він вважає, що фундаментальна сила гравітації, яка тримає нас на поверхні Землі та впливає на рух космічних об'єктів, може бути безпосереднім наслідком цього обчислювального процесу.
Теорія Вопсона базується на принципах інформаційної фізики, яка розглядає фізичну реальність як таку, що складається з інформації. Згідно з його дослідженням, гравітація (тяжіння) може виникати як результат прагнення Всесвіту впорядкувати інформацію про матерію та об'єкти. Це впорядкування інформації, за його словами, призводить до стягування матерії та об'єктів разом, що ми спостерігаємо як гравітаційне притягання.
«Мої результати узгоджуються з ідеєю, що Всесвіт працює як величезний комп'ютер, або що наша реальність є симульованою конструкцією», – зазначив доктор Вопсон. Він проводить паралель із тим, як комп'ютери намагаються ефективно використовувати пам'ять; можливо, Всесвіт також прагне максимальної ефективності в обробці інформації, що і формує фізичні закони, включно з гравітацією.
Раніше доктор Вопсон вже публікував роботи, які свідчили, що інформація має масу, а елементарні частинки – базові елементи матерії – зберігають інформацію. У своїй новій праці він розглядає можливість того, що Всесвіт розділений на «елементарні клітини», які слугують своєрідним сховищем даних. Кожна така клітина зберігає інформацію, і система прагне об'єднувати частинки в ці клітини, оптимізуючи таким чином використання простору. «Цей процес ідентичний дизайну комп'ютерних ігор», – пояснює фізик. Саме це об'єднання частинок, згідно з його теорією, і генерує силу тяжіння.
Теорія Мелвіна Вопсона є надзвичайно сміливою та провокаційною, пропонуючи принципово новий погляд на природу реальності. Питання про те, чи є наш Всесвіт насправді обчислювальним конструктом, залишається відкритим і потребує подальших наукових досліджень та обговорень.
