Декількома словами
Ізраїль здійснив масштабний авіаційний удар по Ірану, вразивши сотні цілей, включаючи об'єкти ядерної програми та столицю Тегеран. Успіх операції, ймовірно, забезпечила кібератака, що паралізувала іранську оборону та зв'язок, призвівши до значних втрат серед вищого військового командування.
В ніч на 13 червня 2025 року Ізраїль здійснив масовану авіаційну атаку на Іран. Близько 200 ізраїльських бойових літаків вразили майже сотню цілей по всій території країни.
Серед основних мішеней були ключові об'єкти іранської ядерної програми, зокрема реакторний комплекс у Натанзі (250 км на південь від Тегерана), а також військова інфраструктура, командні пункти та резиденції високопосадовців.
Центром атаки, схоже, стала столиця Ірану – Тегеран, який, за повідомленнями, виявився практично беззахисним перед ізраїльськими бомбами. Системи протиповітряної оборони Ірану, за наявними даними, не змогли надати жодного значного опору.
Примітно, що під час цього масштабного удару ізраїльські ВПС не втратили жодного свого літака. Авіаційні нальоти виконувалися бомбардувальниками типів F-35, F-16 та F-15, які застосовували плануючі бомби, скидаючи їх з відстані до 50 кілометрів від цілі – маневр, що вважається високоризикованим, але ефективним.
Майже повна відсутність спротиву з іранського боку (за повідомленнями, іранська ППО здійснювала контратаки лише з однієї бази) вказує на можливий масштабний кібернапад та застосування засобів радіоелектронної боротьби. Ймовірно, електронна війна розпочалася ще до зльоту ізраїльських літаків.
Одна з версій полягає в тому, що Ізраїлю вдалося електронно вивести з ладу іранські радіолокаційні станції на кілька годин, перш ніж вони були послідовно розбомблені. Іранські винищувачі, які піднялися в повітря, були змушені шукати ворожі цілі «наосліп» у темряві, не маючи даних від радарів.
Дуже ймовірно, що зв'язок між різними підрозділами протиповітряної оборони також був перерваний, що унеможливило своєчасне попередження. Крім того, були саботовані приватні системи зв'язку – мобільні телефони, звичайні телефони, радіозв'язок. Жодне повідомлення не змогло попередити обрані цілі про атаку Ізраїлю.
Інакше важко пояснити той факт, що близько двох десятків іранських генералів (включаючи половину Генерального штабу та верхівку Корпусу вартових ісламської революції) загинули у своїх ліжках, коли їхні приватні резиденції були атаковані ізраїльськими бомбардувальниками.
Загалом, іранський режим був «сліпим, глухим і німим» протягом кількох годин атаки, яка тривала до світанку. Лише вранці, після відновлення внутрішнього зв'язку, Іран зміг розпочати організацію заходів у відповідь, спочатку за допомогою безпілотників, а згодом, ймовірно, і ракет.
