Декількома словами
Нові дослідження виявили, що Мегалодон, найбільша акула в історії Землі, був значно більшим і стрункішим, ніж вважалося раніше. Вчені з'ясували, що його раціон був набагато ширшим, ніж припускали, і він був повільнішим за сучасну білу акулу. Ці відкриття перевертають уявлення про могутнього морського хижака.
Найбільша акула доісторичних часів довгий час вважалася мега-версією білої акули. Проте, згідно з новими даними, #мегалодон (Otodus megalodon) виявився ще більшим, але й значно стрункішим, ніж припускали раніше.
Один із його зубів розміром з чоловічу руку, а його міф досі викликає трепет у багатьох. Але як насправді виглядав цей давній мега-хижак? Дослідники пропонують відповіді на це питання.
Сама лише думка про те, що #Otodus_megalodon колись плавав морями або, можливо, досі ховається в темних глибинах, викликає мурашки по шкірі. Але не тільки тому fascination цією доісторичною акулою залишається незмінною, хоча вона вже точно вимерла!
Мегалодон викликає багато суперечок, оскільки це була хрящова риба, тому скам'янілих знахідок майже немає. Через це вчені досі могли лише оцінювати форму його тіла та раціон, часто базуючись на порівняннях із білою акулою. Попередні дослідження визначали довжину до 20 метрів і вагу до 100 тонн. Проте, це уявлення тепер похитнулося.
Дослідники під керівництвом Джеремі МакКормака (Університет імені Гете у Франкфурті, Інститут Макса Планка у Лейпцигу) за допомогою інноваційних методів вивчили харчову мережу доісторичної акули та отримали захопливі висновки. Раніше вважалося, що #мегалодон полював на великих морських ссавців, таких як кити, черепахи або ламантини. Його величезні зуби, здавалося, підтверджували це. Проте, нові аналізи ізотопів цинку в зубній емалі показують: мегалодон, ймовірно, мав значно ширший спектр здобичі, ніж вважалося раніше, і не нехтував навіть меншою здобиччю.
З його потужними щелепами він, безперечно, був головним хижаком – тобто не мав природних ворогів. Однак, схоже, він був радше опортуністом і їв просто все, що траплялося йому на шляху.
Палеонтолог Кеншу Шимада (Університет ДеПола, США) та його колеги в рамках іншого дослідження оцінили та порівняли хребці, черепи та плавці викопних та сучасних акул загалом 165 видів. Ці дані були потім зіставлені з двома ультрарідкісними знахідками хребців #мегалодона з Бельгії та Данії.
Завдяки знахідці з Бельгії можна зробити висновок про довжину хребта в 11,1 метра. Знахідка з Данії була ще більшою. За допомогою всіх цих даних дослідники створили реалістичну 3D-модель – включно з вагою, довжиною та формою мегалодона.
Згідно з цими даними, #доісторична_акула довжиною 16,4 метра важила близько 30 тонн, а довжиною 24,3 метра – до 94 тонн. Таким чином, ця доісторична акула, ймовірно, виглядала зовсім інакше, ніж припускали попередні модельні розрахунки. Виходячи з цього, дослідники підрахували, що йому потрібно було до однієї тонни їжі на день.
Особливо дивно: аналіз показав, що дитинча #мегалодон при народженні досягало до 3,9 метра в довжину – як невеликий автомобіль! Отже, навіть потомству не було чого боятися у відкритому морі.
Кластерний аналіз також показав, що він, ймовірно, не був особливо швидким. Гідродинамічні розрахунки та пропорції близькоспоріднених видів надали інформацію про стиль плавання та споживання енергії. Його середня швидкість становила від 2,1 до 3,5 км/год – значно повільніше, ніж сучасні акули-макрелі, але добре для довгих відстаней і постійного полювання.
Ймовірно, це і стало його загибеллю. Адже біла акула, здатна розвивати швидкість до 56 км/год і набагато маневреніша, могла серйозно потіснити повільного доісторичного мисливця.
Мегалодон залишається акулою суперлативів – від народження до останнього укусу. Однак це також спростовує тезу, що завжди є більша риба. Іноді є просто швидша.
