Мер Тюбінгена Борис Пальмер виступив проти заборони АдН: «Було б експериментом із позбавлення прав»

Мер Тюбінгена Борис Пальмер виступив проти заборони АдН: «Було б експериментом із позбавлення прав»

Декількома словами

Мер Тюбінгена Борис Пальмер виступив проти заборони німецької партії АдН. Він вважає, що юридичних підстав недостатньо, а політично це буде небезпечно, позбавивши представництва мільйони виборців.


Відомий своїми гострими заявами мер німецького міста Тюбінген Борис Пальмер висловився проти можливої заборони партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), назвавши такий крок «експериментом із позбавлення прав» її виборців.

На думку Пальмера, АдН є «безперечно ксенофобською, антиєвропейською та ненавмисно економічно ворожою». Достатньо прочитати її офіційну передвиборчу програму, щоб зрозуміти, що це «не альтернатива, а катастрофа для Німеччини». Він вважає, що класифікація АдН Федеральною службою захисту конституції як «достовірно правоекстремістської» цілком може бути коректною.

Однак, як стверджує Пальмер, цього недостатньо для заборони партії. Згідно з німецьким законодавством, партія може бути заборонена лише в тому випадку, якщо вона цілеспрямовано прагне усунути демократичний устрій. У той час як дії АдН, такі як зображення держави диктатурою під час пандемії, оскарження легітимності урядів та суверенітету країни, а також зневажливе ставлення до парламентаризму та інших партій, підривають довіру до демократії (що викликає у мера серйозне занепокоєння), доказів їхнього планомірного прагнення до повалення ладу, за даними Служби захисту конституції, поки не надано.

Пальмер також критикує Службу захисту конституції за використання суперечливих прикладів для обґрунтування «народно-націоналістичної» позиції АдН. Наприклад, оцінка терміна «Messermänner» як расистського або зв'язок походження з тяжкими злочинами як правоекстремістська, на його думку, не є переконливою і лише дозволяє АдН представити себе єдиною партією, що говорить на ці теми. Він визнає, що мова АдН відштовхує, але основна проблема, за його словами, в тому, що лише після подій у Мангаймі, Золінгені та Ашаффенбурзі зв'язок між притоком мігрантів і жорстоким насильством у громадських місцях був загальновизнаний.

Численні приклади «етнічного» розуміння нації АдН, такі як поділ на «паспортних» та «істинних» німців, на його думку, не є підставою для заборони партії, хоча таке бачення веде до соціальної катастрофи в країні, де третина дітей мають міграційне походження. Пальмер згадує, що до реформ законодавства про громадянство мільйони народжених у Німеччині дітей вважалися іноземцями за походженням, і принцип походження сам по собі не вважався антиконституційним.

У бесідах з виборцями АдН він не помітив, що їхнє «народне» розуміння нації переросло б в екстремізм, спрямований на дискримінацію чи вигнання інтегрованих мігрантів. У цьому питанні АдН не отримала значної підтримки, на відміну від підриву демократичних інститутів.

Політично заборона АдН, враховуючи десять мільйонів її виборців, серед яких чимало мігрантів, здається Пальмеру «фатальним». Відібрати у такої кількості людей їхнє політичне представництво — це «експеримент із позбавлення прав», на який він би не наважився.

Єдиний правильний шлях, на думку Пальмера, — це повернути більшість виборців АдН, які не є «достовірно правоекстремістськими». Це можливо лише шляхом врахування очікувань чверті електорату: забезпечення безпеки, наведення порядку, обмеження та спрямування міграції на ринок праці, підвищення привабливості роботи, обмеження надмірної або дисфункціональної держави та захисту свободи слова. Він вважає, що це можна успішно поєднати з розумною політикою для центру суспільства.

Борис Пальмер (52 роки) обіймає посаду мера Тюбінгена з 2007 року. У 2023 році він залишив партію «Зелених» після 27 років членства.

Read in other languages

Про автора

Олена - досвідчена журналістка-розслідувачка, що спеціалізується на викритті корупційних схем у вищих ешелонах влади. Її репортажі відзначаються глибоким аналізом, ретельним збором фактів та сміливістю у висвітленні резонансних тем. Вона не боїться ставити незручні запитання та доводити свої розслідування до кінця, навіть якщо це становить загрозу її безпеці.