Декількома словами
З'являються шокуючі докази того, що російські солдати на українському фронті систематично вбивають своїх поранених товаришів по службі замість надання допомоги чи евакуації. Ці дії, зафіксовані українськими дронами, свідчать про відсутність гуманності та організованої медичної евакуації в лавах окупаційних військ.
З українського фронту надходять все нові жахливі свідчення: російські військові все частіше вбивають своїх поранених товаришів по службі. Замість евакуації до медичних закладів, поранених добивають ударами прикладів та пострілами. Це підтверджують кадри, отримані з українських розвідувальних дронів.
Одне з останніх відео демонструє пораненого російського солдата, що лежить в окопі, який ще помітно рухає головою та руками. До нього підходить інший військовий, оглядає його, а потім тричі б'є прикладом гвинтівки по голові. Після цього він переступає через тіло загиблого товариша і просто йде далі.
Це жорстоке відео є останнім у низці так званих "Blue-on-Blue" вбивств – тобто вбивств "своїми своїх" всередині російської армії.
Так, у червні 2024 року троє російських солдатів були атаковані дроном-камікадзе. Після того, як один з них впав на землю, його товариш, що йшов позаду, миттєво вистрілив йому в голову, а потім продовжив рух.
Численні інші відеозаписи, датовані, зокрема, жовтнем 2024 року та березнем 2025 року, також показують, як російські солдати вбивають власних товаришів, часто після того, як ті були поранені українськими військовими.
Підґрунтям цих вбивств є повна відсутність системи евакуації для російських штурмових груп в Україні. Евакуація поранених потребує залучення персоналу, який Росія не планувала відводити з передової.
На відміну від української армії, яка щодня ризикує життями десятків солдатів задля евакуації поранених, російські наступальні сили на землі діють за принципом "дороги в один кінець", як пояснив український координатор оборони поблизу Покровська.
"Для них є лише один напрямок", – каже офіцер, який не захотів називати своє ім'я. "Або вони виконують своє завдання, або помирають. Якщо ми їх поранимо, вони виживають, лише якщо зможуть самостійно повернутися. Інакше вони стікають кров'ю годинами або днями в якомусь підвалі. Або їх раніше застрелить хтось із їхніх товаришів".
Російська армія не є першою, хто швидше вбиває поранених, ніж евакуює їх. Вже за радянського диктатора Йосипа Сталіна загороджувальні загони часом вбивали поранених або небоєздатних солдатів. Також у Вермахті та військах СС були поодинокі задокументовані випадки "пострілів милосердя" або вбивств поранених товаришів, коли евакуація була неможлива, а смерть здавалася неминучою.
