Декількома словами
Після розлучення або розставання батьків виникає питання про право на спілкування з дитиною. Українське законодавство передбачає випадки, коли це право може бути обмежено або припинено судом, якщо це відповідає інтересам безпеки та здоров'я дитини.
Розлучення або окреме проживання батьків завжди породжує безліч питань, пов'язаних з опікою та правом на спілкування з дитиною. Одне з найбільш болючих — чи може один із батьків повністю втратити можливість спілкуватися зі своїм сином чи дочкою?
Правове регулювання цих питань передбачає, що спілкування дитини з обома батьками є важливим для її гармонійного розвитку. Проте законодавство України передбачає умови, за яких право на спілкування (порядок побачень) може бути обмежене або навіть припинене.
Обмеження або позбавлення права на спілкування відбувається, як правило, у судовому порядку. Підставами для цього можуть стати обставини, що загрожують фізичному чи психічному здоров'ю дитини, її безпеці. До таких обставин відносяться, наприклад, зловживання батьківськими правами, жорстоке поводження з дітьми, алкогольна чи наркотична залежність одного з батьків, а також інші дії чи бездіяльність, що негативно впливають на дитину.
Рішення про обмеження чи припинення спілкування приймається судом з урахуванням інтересів дитини, думки органів опіки та піклування, а в деяких випадках і думки самої дитини (якщо вона досягла певного віку).
Повне припинення спілкування є крайнім заходом і застосовується лише у виняткових випадках, коли інші способи захисту прав та інтересів дитини виявилися неефективними. Важливо пам'ятати, що навіть при обмеженні чи позбавленні права на спілкування з дитиною батько чи мати, як правило, не звільняються від обов'язку щодо її утримання (сплати аліментів).
