
Декількома словами
Розсекречені записи розмов німецьких військовополонених часів Другої світової війни розкривають жахливі подробиці масових вбивств євреїв та інших жертв нацистського режиму, підтверджуючи масштаби Голокосту та безпосередню участь у ньому багатьох німців.
Вони були німецькими чоловіками. Вони перебували в британському полоні під час Другої світової війни.
Вони розмовляли про те, як вбивали під час операцій у Східній Європі. Чого вони не знали: їх прослуховували.
Понад 80 років ці прослухані розмови – результат операції британської розвідки – були невідомі громадськості. Тепер ізраїльські режисери для телеканалу «Kan», а також міжнародні історики отримали та проаналізували документи з Британського національного архіву. Діалоги, які частково велися у дружній балакучій манері, є рідкісним свідченням Голокосту з боку злочинців. І вони є черговим доказом того, що масове вбивство нацистами шести мільйонів євреїв у Німеччині не було секретом. Що воно не було тихим, таємним і вчинене лише СС. Що багато злочинців не просто виконували накази, а охоче вбивали.
Задокументовані жахливі розмови нацистів про вбивства.
«Цілком таємно»: британська розвідка прослуховувала розмови, багато десятиліть документи зберігалися в архіві
«А дехто був не мертвий, і тоді зверху засипали землею»
▶︎ На документі «Цілком таємно» зазначено: «Звіт про інформацію, отриману від високопоставленого військовополоненого 13–16 березня 1945 року».
Генерал кавалерії Ернст Георг Едвін Граф фон Роткірх і Трах, у документі згаданий лише як Роткірх, розмовляє з іншим генералом і розповідає:
«Спочатку люди самі копали рови, потім ставили десятьох євреїв, потім приходили люди з автоматами і розстрілювали їх, і вони падали в яму. Потім приходили наступні, ставали попереду і теж падали в яму, а інші чекали деякий час, поки їх розстріляють. Там були розстріляні тисячі людей. Потім від цього відмовилися і почали труїти газом. А дехто був не мертвий, і тоді зверху засипали землею (...)"
«Маленькі діти...»
▶︎ У документі «Особливої важливості» зафіксовано розмови від 10 жовтня 1943 року.
Неназваний фельдфебель розмовляє з єфрейтором і розповідає:
«Ну, я почув всю історію, як вони це робили. Він каже…(.....): «Маленьких дітей не можна було розстріляти з кулеметів, вони ще не вміли сидіти тощо. Тож вони брали їх, хапали за ноги і кидали на землю, щоб вони завжди розбивалися. Просто забивали до смерті, як котів, а потім кидали всередину (...)"
«Я не надто боягузливий, щоб передавати своїм дітям те, що я можу зробити сам!»
▶︎ У ще одному документі «Цілком таємно» німецькі офіцери обговорюють вбивство дітей. Розмови відбулися 29 квітня 1945 року, в розмові брали участь контрадмірал Зігфрід Енгель, віцеадмірал Курт Утке і «капітан Магнус».
Енгель розповідає: «Ми були там, у Позені, де чоловік сказав нам, хто вбив євреїв. Він сам нам це розповів. Я ще добре пам’ятаю, як він сказав: «Якщо мене запитають: чому ви вбили і дітей? Тоді я можу лише сказати: «Я не надто боягузливий, щоб передавати своїм дітям те, що я можу зробити сам!»
Маєток у Трент-парку: німецькі офіцери жили в комфорті. Зовсім не так, як багато військовополонених, яких утримувала нацистська Німеччина
Утке не шокований вчинком чоловіка, а лише здивований часом убивств: «Але люди не можуть бути настільки дурними, щоб чинити такі звірства лише за два-три тижні до окупації».
Утке також стверджує, що ці дії для нього новина. Енгель заперечує: «Але пересічний німець знав, що це так».
«Коли це все вийде назовні»
▶︎ Ще один документ «Особливої важливості» містить розмову генерал-майорів люфтваффе Герхарда Бассенге і Георга Нойффера.
Нойффер висловлює побоювання: «Росіяни ще не там, де були скоєні великі масові вбивства. (...) Я маю на увазі, що, коли це все вийде назовні! Це найгірше, на жаль, це майже все правда. Навпаки, вони навіть не знають, що насправді сталося».
«Вони були такими великими?», – запитує Бассенге.
Британці ретельно фіксували, кого прослуховували
«Так, з російськими євреями, так, також з польськими. Це те, про що я розповідав, що їх там знищували тисячами, з усіма можливими мерзенними супутніми явищами».
За допомогою міжнародних дослідників ізраїльські режисери Ярон Ніскі та Денні Лібер опрацювали тисячі документів, щоб задокументувати жахіття. Щоб те, що було скоєно нацистами під час Другої світової війни, не було забуто, спотворено чи прикрашено.