У Баварії (Німеччина) сталася пожежа, яка знищила історичну будівлю "Едіон" (Edion) у Вільденау поблизу Зельба. Цей незвичайний комплекс, розташований неподалік від чеського кордону, колись був першим стриптиз-закладом Баварії та, можливо, найбільш химерним місцем розваг у Німеччині.

Руїни "Едіона" вже тривалий час мали атмосферу занепаду: обсипалася штукатурка, трухлявіли дошки підлоги, були вибиті вікна. У ніч на неділю вогонь остаточно зруйнував споруду. Наразі поліція проводить розслідування причин займання. Попередня оцінка збитків становить 100 тисяч євро.

Більше століття тому в цій будівлі, що нагадувала замок, вирувало життя. Збудований у 1907 році підприємцем Едуардом Мюллером з Клінгенталя, "Едіон" (названий на честь самого Мюллера, а не античного театру Одеон) став його унікальним проєктом.

Мюллер, якого місцеві історики описують як "афериста та авантюриста", поєднував у своєму бізнесі незвичайні напрямки. У підвалі він виробляв пластирі від мозолів, які продавав на замовлення, що було інноваційно для того часу. А на пакуваннях пластирів він розміщував рекламу еротичних виступів, що проходили у нічному клубі на першому поверсі.

На сцені "Едіона" виступали відомі танцівниці, зокрема легендарна Аніта Бербер, відома як "Червона жінка". Заклад був популярним серед багатих купців та промисловців, що їхали до Чехії. Від місцевої залізничної станції навіть курсував кінний екіпаж для доставки гостей.

Комплекс пропонував розваги для різних відвідувачів. У саду сім'ям подавали каву та тістечка, гуляли живі мавпи та павичі, в вольєрах жили екзотичні птахи. А на верхніх поверхах відбувалася "доросла програма". Мюллер також був одним із ранніх кінопідприємців, демонструючи відвідувачам "пікантні" фільми за допомогою мобільного проєктора. В одній з кімнат стояв кайзерпанорама – пристрій для перегляду 3D-зображень оголених жінок. Припускається, що у невеликих кімнатах-сепаре на верхніх поверхах надавалися послуги повій.

Після Першої світової війни справи "Едіона" почали занепадати. Певний час тут розміщували французьких військовополонених, яких використовували як примусову робочу силу. У 1980-х роках у будівлі мешкала родина, після чого вона остаточно занепала і стала відомою як "загублене місце" (lost place), приваблюючи дослідників занедбаних об'єктів. Останніми роками у будівлі з'явився новий власник – архітектор, який планував провести реставрацію.

На жаль, нічна пожежа, ймовірно, поставила остаточну крапку в історії цього унікального та ексцентричного місця біля кордону з Чехією.