Декількома словами
Президент США Дональд Трамп наказав завдати ударів по ключових ядерних об'єктах Ірану. Рішення було ухвалене, попри прогнози, через неготовність Тегерана до переговорів, військову слабкість Ірану, ослаблення його проксі-сил та геополітичні сигнали для Росії та Китаю.
У ніч на неділю Збройні сили США здійснили атаки на ключові ядерні об'єкти Ірану. Наказ про проведення операції віддав президент США Дональд Трамп (78 років).
Американські військові, використовуючи бункерні бомби та крилаті ракети, атакували переважно підземні комплекси у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Рішення було ухвалене після кількох днів роздумів.
Попри заяви деяких експертів та навіть міністра закордонних справ Німеччини про те, що іранський режим не піде на ескалацію, США завдали удару. Існує кілька ключових причин, які пояснюють, чому президент США ухвалив це рішення саме зараз і чому момент був розцінений як найбільш сприятливий.
1. Іран не готовий до чесних переговорів: Ісламістська диктатура продемонструвала небажання вести переговори, хоча й не могла ефективно протистояти можливим атакам. Вимоги припинити збагачення урану та зупинити програму балістичних ракет були відхилені. Тегеран заявив, що обговорення ядерної програми зі США можливе лише після припинення атак Ізраїлю. Це чітко свідчило про намір Ірану зволікати.
2. Режим в Ірані слабкий як ніколи: Іран не зміг організувати ефективну оборону проти американських бомбардувальників і крилатих ракет. Успішна військова операція Ізраїлю значно послабила, а в деяких районах повністю вивела з ладу іранську систему ППО. Це мінімізувало ризик втрат серед американських військ під час повітряної атаки. Удар у відповідь Ірану по американських силах можливий, але пов'язаний із надзвичайно високими ризиками для самого Тегерана.
3. Терористична "вісь" Ірану паралізована: Іранська влада створювала та підтримувала терористичні організації та угруповання в Лівані, Сирії, Ємені, Іраку та Газі, щоб використовувати їх для протидії можливому нападу Ізраїлю чи США на ядерні об'єкти. Передбачалося, що вони мали б завдати удару у відповідь. Розрахунок полягав у тому, що Вашингтон та Єрусалим не ризикнуть на військові дії, побоюючись масштабного регіонального конфлікту. Поки що ці угруповання, включно з ліванською "Хезболлою" або єменськими хуситами, залишалися пасивними після того, як були серйозно ослаблені Ізраїлем, хоча їхній вступ у конфлікт повністю не виключений.
4. Китай і Росія уважно спостерігали: Західні дипломати відзначають, що іранське питання було для Трампа принципово важливим не тільки через ядерну загрозу. Це стало перевіркою його рішучості. Бездіяльність проти ослабленого Ірану була б сприйнята в Пекіні та Москві як сигнал слабкості. Це могло б збільшити ймовірність, наприклад, китайського вторнення на Тайвань, а також викликати сумніви у союзників США щодо готовності Вашингтона надати їм підтримку.
