У канадській Арктиці все частіше зустрічаються унікальні гібриди грізлі та білих ведмедів, прозвані "ведмедями-капучино" через їхнє плямисте забарвлення. Ці тварини стали живим символом того, як зміна клімату впливає на дику природу та прискорює еволюційні процеси.

Вперше такий гібрид був виявлений у 2006 році, коли мисливець помилково застрелив звіра, який генетично виявився поміссю двох видів. До цього моменту подібні схрещування були відомі переважно в зоопарках, наприклад, ведмедиця Тіпс та її брат Тапс, які народилися в зоопарку Оснабрюка у 2004 році. Те, що раніше вважалося "невдалим" схрещуванням, тепер сприймається як прояв дивовижної адаптивності природи.

Основна причина збільшення кількості "ведмедів-капучино" – глобальне потепління. У міру танення арктичних льодів, білі ведмеді змушені зміщуватися на південь у пошуках їжі, де їхні ареали перетинаються з територіями грізлі. Це призводить до почастішання зустрічей і, як наслідок, до схрещувань, породжуючи нові покоління гібридів, яких також називають "піццлі" або "гролар".

Палеонтолог Лариса ДеСантіс з Університету Вандербільта зазначає, що, хоча зазвичай гібриди не мають переваг перед батьківськими видами, "ведмеді-капучино" можуть бути винятком. Їхні змішані гени, можливо, дозволяють їм краще адаптуватися до мінливих умов середовища. Білі ведмеді спеціалізовані на полюванні на тюленів, а грізлі всеїдні. Гібрид поєднує ці якості, що може стати ключовим фактором виживання.

Дослідження показують, що схрещування білих та бурих ведмедів відбувалося і в далекому минулому, наприклад, понад 100 000 років тому під час останнього льодовикового періоду. Однак нинішнє збільшення кількості гібридів є прямою відповіддю на глобальне потепління. Ці "ведмеді-капучино" – не "помилка" природи, а її стратегія виживання, доказ того, що еволюція триває і знаходить шляхи адаптації до найскладніших викликів.