Декількома словами
Новина розповідає про найбільші нафтові катастрофи минулого та про те, як світова спільнота, завдяки новим правилам і технологіям, досягла значного зниження кількості та масштабу розливів нафти із суден.
Мертві тварини, зруйновані узбережжя: Катастрофи з танкерами Prestige, Exxon Valdez та буровою Deepwater Horizon стали похмурими символами масштабних екологічних лих. Кожна з цих подій мала важкі наслідки для природи та економіки. Але світ виніс уроки, і великі розливи нафти з суден стали значно рідшим явищем завдяки важливим нововведенням.
У грудні 2002 року біля узбережжя іспанської Галісії сталася одна з таких катастроф. У старіючого танкера "Prestige" під час сильного шторму тріснув корпус. Фатальне рішення іспанської влади відмовити судну у вході до порту, щоб уникнути забруднення гавані, обернулося ще більшою бідою. Танкер відбуксирували у відкрите море, помилково вважаючи, що нафта там розсіється.
Приблизно за 250 кілометрів від берега "Prestige" затонув. В результаті в океан вилилося понад 60 000 тонн важкого мазуту, забруднивши понад тисячу кілометрів узбережжя. Загинули десятки тисяч морських птахів, риби та молюски. Частина нафти опустилася на дно моря або осіла у важкодоступних прибережних зонах.
Навіть через роки вчені знаходили залишки нафти в донних відкладеннях та морських організмах. Рибальство та вирощування молюсків зазнали величезних збитків, підприємства зазнавали втрат протягом багатьох місяців; постраждали тисячі рибалок та працівників аквакультури. Прибережні регіони зіткнулися з різким спадом кількості туристів. Загальні збитки від катастрофи "Prestige" перевищили чотири мільярди євро, що у перерахунку на сьогоднішні ціни становить понад шість мільярдів євро.
У відповідь на катастрофу Європейський Союз значно посилив правила для суден. Танкери з одинарним корпусом були заборонені до входу в порти ЄС. Відтепер танкери мали мати подвійні стінки корпусу – зовнішню та внутрішню з проміжком між ними – для подвійного захисту від витоків.
Винахід та широке впровадження двокорпусних суден стало значним кроком вперед. Міжнародна морська організація (IMO) прийняла рішення про поетапне виведення з експлуатації танкерів з одинарним корпусом. З моменту набрання чинності Конвенції MARPOL у 2005 році дозволено будівництво лише двокорпусних танкерів, а одинарні могли експлуатуватися лише обмежений час та за певних умов.
Боротьба з витоками нафти з суден стала тихим тріумфом людства, який залишився майже непоміченим, але мав величезний вплив на захист природи. Десятиліттями нафтові розливи загрожували екосистемам, морському життю та мешканцям прибережних районів. Але світ виніс уроки зі своїх помилок.
Кількість та масштаб великих нафтових катастроф значно скоротилися. Цей тихий, але важливий успіх є результатом спільних міжнародних зусиль, технологічних інновацій та посилення нормативних вимог.
Ще до "Prestige", розлив нафти з танкера "Exxon Valdez" біля берегів Аляски у 1989 році ініціював дебати про більш суворі вимоги до танкерів. Тоді загинули сотні тисяч тварин, понад 2000 кілометрів берегової лінії були забруднені, що також завдало серйозної шкоди рибальству та економіці. Оператор танкера, компанія Exxon, виплатила мільярди доларів на очищення, компенсації та штрафи. Катастрофа призвела до ухвалення в США у 1990 році "Закону про забруднення нафтою" (Oil Pollution Act), який посилив відповідальність нафтових компаній, регулював виплати компенсацій, вимагав від компаній детальних аварійних планів та поклав край використанню танкерів з одинарним корпусом у водах США.
Різноманітні додаткові фактори також сприяли скороченню витоків нафти: системи раннього попередження, сучасні навігаційні засоби, супутниковий моніторинг, автоматизовані детектори витоків. Цифрові системи забезпечують документацію транспортування нафти та заправних операцій – супутники можуть точно відстежувати потрапляння нафти в море.
Додаткові технології аварійного реагування дозволяють швидко втручатися при перших ознаках витоку. Дрони та підводні апарати з дистанційним управлінням використовуються для пошуку нафти у разі підозри, щоб забезпечити швидке стримування витоків. У разі аварій спеціальні системи збору допомагають запобігти більш серйозним наслідкам.
Цифри демонструють вражаюче скорочення кількості нафтових катастроф. Згідно з даними Міжнародної федерації власників танкерів з питань забруднення (ITOPF), кількість великих розливів нафти обсягом понад 700 тонн скоротилася з понад 80 випадків на рік у 1970-х роках до менше п'яти випадків на рік у 2010-х. Кількість нафти, що витікає, також різко скоротилася.
Однак не тільки танкери є джерелом забруднення. Нафтові плями можуть утворюватися також від бурових платформ та пошкоджених трубопроводів. Найбільша катастрофа такого роду пов'язана з вибухом бурової установки "Deepwater Horizon" у Мексиканській затоці у 2010 році. За оцінками уряду США, було викинуто майже п'ять мільйонів барелів сирої нафти, що відповідає приблизно 700 000 тонн.
"Великі нафтові забруднення вдалося значно скоротити", – підбиває підсумок Міжнародна морська організація. Вона високо оцінила вдосконалення конструкції суден, технології моніторингу та планування на випадок надзвичайних ситуацій, які зіграли "вирішальну роль". Скорочення кількості нафтових катастроф показує, що захист довкілля та економіка можуть бути примирені – за допомогою сучасних технологій.
