Виснаження заручників ХАМАС: жахливі наслідки голоду та темряви для організму

Виснаження заручників ХАМАС: жахливі наслідки голоду та темряви для організму

Декількома словами

У новині йдеться про критичний стан заручників ХАМАС, які страждають від голоду та браку світла. Розглядаються фізіологічні та психологічні наслідки тривалого перебування у таких умовах, а також наводяться дані наукових досліджень щодо впливу недоїдання.


Темрява та голод – цього достатньо, аби перетворити людей на тінь самих себе. Свіжий приклад – кадри двох надзвичайно виснажених заручників ХАМАС. Ці зображення нагадують фотографії, зроблені у 1945 році в концтаборах, звільнених союзниками.

Але як довго людина може витримувати такі умови? Без світла та з вкрай малою кількістю їжі або зовсім без неї?

Відсутність світла сама по собі вже є серйозною проблемою. Дефіцит вітаміну D призводить до проблем з кістками, зокрема до остеомаляції. Недостатня мінералізація може спричинити розм'якшення скелета. Кісткова тканина формується нормально, але недостатньо "твердне", залишаючись гнучкою.

Перші ознаки такого дефіциту з'являються через кілька місяців без достатнього перебування на сонці, оскільки організм може мобілізувати певні запаси вітаміну D (переважно в жировій тканині). Отже, важливо, як довго заручники перебувають у темних сховищах. Наприклад, на відео ХАМАС заручника Евіатара Девіда, попри фізичне виснаження, змушували копати.

До того ж, брак світла призводить до психологічних наслідків та когнітивних порушень, як показали дослідження: депресії, втрати мотивації, а також тимчасової втрати пам'яті. На щастя, більшість проблем, спричинених браком денного світла, є оборотними при відновленні достатнього освітлення.

Інакше йдуть справи зі шкодою, спричиненою позбавленням їжі.

  • Люди можуть вижити повністю без їжі – залежно від обставин, таких як загальний стан здоров'я, температура навколишнього середовища та вік – лише від 30 до 60 днів. Зрештою, смерть найчастіше настає через множинну органну недостатність: серця (через слабкість серцевого м'яза), нирок (через зневоднення, попри пиття), печінки (брак енергії для виведення достатньої кількості токсичних продуктів обміну речовин).

Найбільш близьким до нинішньої ситуації виснажених заручників ХАМАС є сумнозвісний у науковому світі "Міннесотський експеримент із голодування".

Це найвідоміше контрольоване експериментальне дослідження ситуації "напівголодування" (1944/45). 36 добровольців протягом 24 тижнів дотримувалися сильно обмеженої калорійності дієти (близько 1500 ккал). Це призвело до значної втрати ваги (близько 25 відсотків від початкової ваги).

Важкі фізичні та психологічні симптоми учасників значною мірою полягали в тому, що сьогодні називають "ментальним туманом" або "туманом у мозку": порушення концентрації, проблеми з пам'яттю, уповільнена обробка інформації, труднощі з підбором слів, а також розгубленість або дезорієнтація.

Міннесотський експеримент також показав, що учасникам, попри науковий нагляд, знадобилося до двох років для повного фізичного та психологічного відновлення. Отже, навіть у разі порятунку, для заручників ХАМАС це буде довгий шлях до повернення до нормального життя.

Про автора

Наталія - журналістка, що спеціалізується на висвітленні соціальних проблем та прав людини. Її репортажі відзначаються емпатією, глибоким розумінням проблем вразливих груп населення та вмінням привернути увагу суспільства до важливих питань. Вона часто працює в зоні конфлікту, висвітлюючи події з перших вуст.