Декількома словами
Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадепфуль провів переговори з Іраном щодо ядерної програми, назвавши їх конструктивними. Однак критики вважають такий підхід наївним, оскільки Іран, за їхніми даними, активно продовжує роботу над атомною зброєю та не співпрацює з МАГАТЕ.
Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадепфуль провів переговори з головним дипломатом Ірану Аббасом Арагчі в Женеві, обговорюючи можливе повернення до переговорного процесу щодо ядерної програми. Глава німецького зовнішньополітичного відомства описав зустріч як "інтенсивну, серйозну, але також конструктивну" і навіть говорив про "зближення", зазначивши, що Іран "в принципі готовий з нами говорити".
Проте така оцінка ситуації викликає серйозне занепокоєння серед експертів та міжнародних партнерів. Міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар прямо заявив, що Іран використовує подібні переговори "для обману, щоб виграти час і досягти прогресу (в ядерній програмі)". За його словами, реальність така, що навіть ізраїльські військові удари змогли відтермінувати іранську ядерну програму лише на два-три роки.
Наразі Тегеран не тільки не веде діалог з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), яке має здійснювати нагляд за його ядерною діяльністю, але й погрожує будівництвом нового заводу зі збагачення урану. Спостерігачі підкреслюють: іранський режим мулл вже багато років робить абсолютно все, щоб отримати ядерну зброю і таким чином зробити свою владу недоторканною. Виникає питання, як можна бодай на мить повірити, що Ісламська Республіка дозволить міністрам, які ще дорогою без упину закликають до деескалації, відрадити її від будівництва атомної бомби.
Навіть перед обличчям руйнівних військових ударів Ізраїлю та загрози військового втручання з боку президента США, Тегеран не виявляє жодних ознак поступливості. У цій ситуації місце Німеччини, на думку багатьох, не може бути "посередині", а повинно бути, без сумніву, на боці Ізраїлю та США. Переговори мають сенс лише за умови, що Тегеран принципово готовий відмовитися від збагачення урану.
Канцлер Німеччини цього тижня недипломатично відверто висловився про своє бачення ситуації, заявивши, що Ізраїль "робить брудну роботу за всіх нас". Глава МЗС Вадепфуль демонстративно промовчав про це. А коли йшлося про бажання Канцлера покінчити з режимом в Ірані, він навіть чітко заперечив. Виникає питання, наскільки міністр закордонних справ поділяє погляди свого Канцлера, і головне – коли Канцлер скористається своїми повноваженнями глави уряду, навіть якщо йдеться про його однопартійця.
Для ефективної зовнішньої політики, особливо в умовах кульгаючої економіки та ослабленої в усіх аспектах армії, Німеччині потрібен глава МЗС, на якого Канцлер може сліпо покластися, щоб країна знову стала серйозним гравцем на світовій політичній арені.
