Декількома словами
В аналізі йдеться про те, як Дональд Трамп успішно використав мову сили та військові погрози, щоб послабити іранський режим та його ядерну програму, на відміну від менш ефективних дипломатичних підходів попередників та європейських лідерів. Цей підхід, на думку автора, створив унікальний шанс для вирішення проблеми.
Дональд Трамп досягнув того, що не вдавалося американським президентам до нього та десяткам європейських лідерів. Він чітко дав зрозуміти іранським муллам: вони мусять відмовитись від своєї ядерної програми, якщо хочуть вижити. За підтримки Ізраїлю та завдяки погрозам використання надпотужних бомб він максимально послабив переговорні позиції Тегерана.
Звісно, зарано святкувати угоду, якої ще немає. Проте дії американського президента заслуговують на визнання.
Головне досягнення Трампа – він від початку бачив мулл наскрізь. Це відрізняється від його розуміння, наприклад, російського диктатора Путіна, чийого військового божевілля він, схоже, досі не бажає усвідомлювати. Трамп розпізнав їх такими, якими вони є: релігійні фанатики та злочинці, які вміло маніпулювали миролюбним Заходом.
Він нещодавно назвав мулл "булітами" – "шкільними задирами", які знущаються над однокласниками. І він інстинктивно зрозумів, що їх не зупинити ні дипломатичними перемовинами, ні порожніми фразами на кшталт "феміністична зовнішня політика". Тирани розуміють лише мову сили. Вони почнуть серйозні переговори тільки тоді, коли вже нікого не зможуть залякувати.
Решта світу дозволяла іранському режиму легко водити себе за ніс. Найкращий приклад – президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Як міністр закордонних справ за часів Ангели Меркель, до 2015 року він разом з адміністрацією Барака Обами брав участь у переговорах щодо "старої" ядерної угоди з Іраном. Штайнмаєр тоді назвав угоду "історичним успіхом дипломатії", "особистим великим моментом".
Трамп ще тоді називав це погодження "найгіршою угодою всіх часів". І так воно і було. Мулли сховали свої плани ядерної зброї в архів, але одразу ж наростили ракетну програму, розширили свою мережу терористів на всьому Близькому Сході та зміцнили свою владу всередині країни. Фінансувалося це за рахунок мільярдів, що надійшли із Заходу – завдяки угоді.
Нерішучі, "затишні" європейці дозволили муллам бути впевненими, що черговий раунд переговорів завжди дасть їм час на розбудову терористичних мереж, виробництво нових ракет та подальше збагачення урану.
Часом суперечливі, часом войовничі заяви Трампа ("Беззастережна капітуляція!", "Тотальне знищення!") були набагато краще зрозумілі в Тегерані. Особливо після того, як американський президент підкріпив їх цілком реальною загрозою бомбардування ядерних об'єктів.
Мулли досі при владі. Іран ще не підписав угоду, яка б офіційно припинила його ядерну програму. Але вперше з'явився шанс звільнити Іран та світ від цього режиму та його ядерного божевілля. Без Ізраїлю, але також і без Дональда Трампа цього шансу не було б.
