Декількома словами
Мешканці окупованих Росією міст Мелітополь та Бердянськ Запорізької області діляться жахливими історіями про умови життя, насильство та тортури з боку російських окупаційних сил.
З окупованих Росією територій України надходять численні повідомлення про надзвичайно жорстокі умови життя та порушення прав людини. Тисячі мешканців Бердянська та Мелітополя на Запоріжжі щодня стикаються з голодом, тортурами та постійною загрозою для життя.
За словами місцевих жителів, російські окупанти ставляться до них як до людей другого сорту, застосовуючи насильство та знущання. Багато хто з тих, кому вдалося поспілкуватися з зовнішнім світом, описує своє існування як пекло.
«Життя тут як у пеклі», – з відчаєм розповідає один з мешканців, чиє ім’я змінено з міркувань безпеки. «Окупанти роблять з нами, що хочуть».
Серед багатьох історій є особисті свідчення, що ілюструють жахи окупації. Наприклад, колишній адвокат з Бердянська, назвемо його Костянтин (50 років), втратив роботу після вторгнення і тепер збирає металобрухт та виконує випадкові роботи, щоб вижити. Його хвора мати потребує ліків, які тепер можна отримати лише через російську «гуманітарну допомогу», що контролюється військовими.
Костянтин розповів про тортури. Через своє німецьке ім’я російський солдат назвав його «фашистом», а згодом його викрали. «Вони натягли мені мішок на голову, вивезли далеко в поле, змусили роздягнутися і били там прикладами автоматів», – каже Костянтин. Його примушували співати радянський гімн, тримаючи автомат біля чола. «Я лежав голий на мерзлій землі, співав крізь сльози, впевнений, що зараз помру». Йому дивом вдалося вижити, але з численними травмами.
У Мелітополі вчителька, назвемо її Тамара (42 роки), розповідає про життя на межі виживання. Ціни на продукти захмарні: літр олії коштує понад 5 євро, маленька хлібина – понад 4 євро. Молочні продукти недоступні. Тамара стверджує, що ті, хто відмовляється співпрацювати з окупантами, приречені на бідність. Її сім’я продала меблі (диван, стільці, плиту) за 181 євро, щоб купити їжу.
Окрім злиднів, панує російська пропаганда, а будь-який спротив карається смертю. Тамара бачила, як чоловіка застрелили на вулиці за слова підтримки України. Її колишню ученицю (27 років) знайшли мертвою в ямі після того, як вона висловлювалася проти окупації.
Ще одне свідчення – від ветеринара з Мелітополя, назвемо його Ян (28 років). Він відчайдушно намагається дістати інсулін для своєї матері-діабетика. Ліків немає, і їх доводиться купувати на чорному ринку за майже непідйомні 3870 рублів (близько 41 євро) за упаковку.
Ян розповідає про мародерство: «Російські солдати можуть забрати все – твою машину, твій будинок, твій скутер». Його скутер вже відібрали. Спротив означає вірну смерть. Мешканців змушують отримувати російські паспорти, погрожуючи фізичною розправою або зникненням. Ян втратив надію на звільнення і вважає, що вони «ніколи не повернуться в Україну».
Подібна ситуація і в Бердянську, де жителям також пропонують російські паспорти та обіцяють «списання боргів» в обмін на лояльність.
Свідчення мешканців Мелітополя та Бердянська є жахливим підтвердженням злочинів та безправ’я, що панують на окупованих Росією територіях.
