Декількома словами
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц провів зустріч з Дональдом Трампом у Білому домі. Переговори торкнулися теми підтримки України, де позиції політиків виявилися різними, особливо після суперечливих заяв Трампа.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц провів переговори з колишнім президентом США Дональдом Трампом у Білому домі. Однією з ключових тем стала чітка заява Мерца про незмінну підтримку України у її війні за виживання проти Росії.
Така позиція голови німецького уряду вважається сміливим кроком, особливо з огляду на попередні висловлювання Дональда Трампа. Раніше Трамп заявляв, що вважає Україну та Росію однаково відповідальними за конфлікт, порівнюючи його з «двома хлопцями, які б’ються в парку».
Після візиту Фрідріх Мерц повернувся до Німеччини з переконанням, що у нього та Дональда Трампа «розумне підґрунтя для розмови», і що в Білому домі приймають інші думки. Однак подальші події показали, що прийняття думок не означає їхнього автоматичного поділу.
Вже наступного дня Дональд Трамп чітко дав зрозуміти свою позицію: на його думку, Україна сама винна в нещодавніх важких російських атаках. Він заявив, що атаки України на російську авіацію дали Володимиру Путіну підставу «бомбити їх дощенту». Таким чином, аналітики вважають, що Трамп фактично відмовив жертві агресії у праві на самооборону.
Ця ситуація змушує замислитися про стан німецько-американських відносин сьогодні. Якщо колись вони описувалися як «партнерство в лідерстві», за словами президента США Джорджа Буша у 1989 році, то нині німецький канцлер, що представляє третю найбільшу промислову державу та давнього союзника США, змушений бути задоволеним тим, що його не критикують у Білому домі.
Дональд Трамп, схоже, цінує в Мерці його фокус на нарощування оборонних можливостей та боротьбу з нелегальною міграцією, на відміну від його попередниці Ангели Меркель. Однак справжнє лідерське партнерство можливе лише за умови власної сили.
У минулому Німеччина мала найсильнішу конвенційну армію в Європі (близько 490 тисяч солдатів) і була провідною економікою ЄС, локомотивом зростання. Відновлення такого статусу потребує значних зусиль. Власна сила є єдиною основою для поваги на міжнародній арені.
