Відома датська письменниця Емма Холтен, чия книга "Недооцінені. Чому турбота не має значення століттями" стала бестселером, активно обговорює недооцінену роль жінок в економіці та суспільстві. Вона закликає переглянути, як ми вимірюємо "цінність" праці.

За словами Холтен, попри те, що жінки становлять половину населення, їхній внесок у ВВП часто значно нижчий за чоловічий. Водночас жінки щорічно виконують мільярди годин неоплачуваної роботи з догляду: ведення домашнього господарства, виховання дітей, турбота про родичів. Ця колосальна "care-робота" залишається поза увагою традиційної економіки, яка оперує лише ринковими показниками – цінами, обсягами виробництва та продажу.

Емма Холтен пропонує розвивати "феміністичну економіку", що оцінює цінність ширше за грошовий еквівалент. Вона ставить під сумнів систему, де банкір заробляє значно більше, ніж медсестра, хоча їхній внесок у добробут суспільства може бути порівнянним або навіть вищим у випадку медсестри. Цінність має враховувати людські стосунки, добробут, соціальне та фізичне здоров'я.

Авторка наголошує, що цінність жінок в економіці сильно недооцінюється. Це відбувається через їхню часту зайнятість у низькооплачуваних сферах та через те, що єдиними критеріями вважаються відпрацьовані години, виробництво та продажі. Заклики до жінок "працювати як чоловіки" ігнорують величезну цінність, яку вони створюють поза офісною роботою – як матері, опікунки, педагогині.

В умовах дефіциту кваліфікованих кадрів, залучення більшої кількості жінок до ринку праці є важливим. Однак, як показує приклад Данії, де жінки працюють більше, ніж у деяких інших країнах, це вимагає значних інвестицій держави у високоякісні послуги з догляду за дітьми та літніми людьми. Це не витрати, а інвестиції. Також потрібна "гендерна революція": чоловіки мають брати активнішу участь у сімейних обов'язках та догляді.

Холтен підтримує фінансову незалежність жінок, але зазначає, що вибір бути домогосподаркою може мати різні причини. Важливо пам'ятати про історичну боротьбу феміністок за право жінок працювати та мати фінансову можливість, наприклад, покинути партнера у разі потреби.

Проблема малої кількості жінок на керівних посадах пов'язана з тим, що "ідеальний" працівник на ринку праці не обтяжений турботою. Жінки, що працюють на неповний день або беруть лікарняні для догляду за дітьми, сприймаються як менш амбітні та рідше отримують підвищення.

Особливо гостро стоїть питання "штрафу за материнство", коли дохід жінки значно падає після народження дитини, що ускладнює поєднання кар'єри та батьківства.

На думку Холтен, недооцінка жіночої праці є глобальною проблемою, пов'язаною з культурними уявленнями, де цінністю вважається робота у традиційно "чоловічих" промислових сферах, а не в соціальних, де домінує жіноча праця.

Чоловіки також можуть змінити ситуацію, перейнявши у жінок підхід, що цінує не лише роботу, а й стосунки та сім'ю. Хоча багато чоловіків працюють задля родини, їм іноді дорікають за відсутність вдома, що може бути болісним.

Книга Емми Холтен стимулює важливі дискусії про переоцінку ролі жінок в економіці та суспільстві, підкреслюючи необхідність бачити їхній внесок у всій повноті.