Він був. Він був королем Ліром німецького шоу–бізнесу. Коли ми заплющуємо очі і думаємо про нього, мимоволі посміхаємося. Яким він був? Коли Гаральд Юнке хотів побути на самоті, він тікав до Ротенбурга–на–Таубері. Він ховався в мансардному номері «Лелече гніздо» готелю «Айзенхут». Саме там ми сиділи разом 40 років тому. Юнке був одягнений у синій блейзер із червоною шовковою хустинкою в кишені, курив сигару «Davidoff». Ми пили місцеве вино, а він ще й розведений віскі «Chivas Regal».

Він свого роду німець. Він був найбільш високооплачуваною зіркою у світі. Він повільно помирає. І святкує у середу свій 70-й день народження. Є два Брюса Вілліса. Є зірка, якою він був. І є людина, яка це забула. Він живе в лабіринті спогадів.

Брюс Вілліс («Міцний горішок 1–5») був екшн-зіркою андердогів. Він був крутішим за Шварценеггера (77), смішнішим за Сталлоне (78) і невимушенішим за Стейтема (57).

Голос, як з опери – 4 октави. Еротика, як у «повії з Нью-Йорка». Життя, як східно-західний трилер.

У 11 років Ніна Гаґен захопилася Брехтом. У 12 – перший досвід з наркотиками. У 13 хотіла накласти на себе руки – нещасливе кохання. У 17 вона всю ніч брала інтерв'ю у Ісуса Христа під час ЛСД-пекельної подорожі: «Я закричала до Бога про допомогу, і він одразу прийшов! Моє духовне хрещення!»