Декількома словами
Німецька пара Анна та Ерсін завершує дворічну велоподорож світом, подолавши 25000 км у 30 країнах. Вони розповіли про свої зустрічі з дикою природою, небезпеками та теплотою людей, живучи на скромний бюджет.
Анна (35 років) та Ерсін (38 років) із Німеччини здійснили вражаючу дворічну подорож світом на велосипедах. За цей час вони проїхали 25 000 кілометрів, відвідали 30 країн та здобули безцінний досвід.
Свою велоподорож пара розпочала у 2022 році, вирушивши з Європи до Азії та Африки. На шляху вони жили в селі племені масаїв, чули муркотіння левів біля свого намету і навіть пережили крадіжку велосипедної сумки слоном.
Подорож фінансувалася виключно з їхніх заощаджень. Бюджет складав лише 800 євро на двох на місяць (близько 25 євро на день). Такий скромний ліміт не дозволяв розкоші, тому ночували часто в наметі на природі або на приватних ділянках, а харчувалися переважно квасолею та рисом. Заради безпеки вони намагалися якомога частіше зупинятися на приватній території, наприклад, одного разу їм дозволили розбити табір у дворі школи.
Як зазначає Анна, цей досвід став для них своєрідним пробудженням. «Людина прокидається і помічає, що насправді має вдома і наскільки багато всього у неї є».
Пара помітила цікаву закономірність: чим біднішими були країни, тим більше життєрадісності випромінювали місцеві жителі. В Бурунді, за словами Анни, хоч одяг у людей був з дірками та вицвілий, «діти сяяли. Вони бігли кілометрами поряд з велосипедом». Ерсін додає: «Діти хочуть з тобою говорити, доторкнутися».
Мандрівники з особливим теплом згадують час в Африці. «Люди, яких ти зустрічаєш, бачать тебе без упереджень. Вони просто вітають тебе з такою теплотою», — розповідає Анна. Завдяки допомозі місцевих їм вдавалося безпечно проходити навіть через небезпечні райони, де попереджали про викрадення, громадянські конфлікти чи напади тварин.
Одного разу в Замбії вони несподівано для себе зіткнулися зі стадом слонів з дитинчатами одразу за поворотом. Парі довелося повільно відступати. «Ці секунди здалися мені вічністю», — згадує Анна. На щастя, через деякий час стадо мирно пішло далі, і вони змогли продовжити шлях. Інший небезпечний момент стався в Туреччині, коли вантажівка обігнала їх на критично близькій відстані. «Це було менше 20 сантиметрів. Я справді думав, що ми помремо», — зізнається Ерсін. Після цього їм знадобилася тривала перерва.
Анна каже, що в такій подорожі щодня відбувається дуже багато. «Твоє тіло і розум постійно напружені, і тобі потрібно адаптуватися до нової культури. Ми просто не могли більше нічого сприймати», — пояснює вона.
Через два з половиною роки їхня велика велоподорож наближається до завершення. Зараз вони перебувають у Туреччині (біля Босфору) і планують повернення додому в Саксонію-Ангальт, де на них чекає переобладнаний крихітний будинок площею 35 квадратних метрів. Анна зізнається, що повертатися до звичного життя «просто дивно й нереалістично». У майбутньому вона хоче використовувати свій досвід, щоб допомагати біженцям з інтеграцією, а Ерсін, бізнес-економіст за освітою, планує перейти в технологічну галузь.
Серед головних вражень, які пара візьме з собою додому, — це неймовірна теплота людей, яку вони зустрічали скрізь. Майже щодня їм доводилося звертатися до незнайомців за допомогою — запитати дорогу, дізнатися про безпеку в регіоні чи знайти місце для ночівлі. «Це надзвичайно прекрасно, як це зближує тебе з людьми», — ділиться Анна. Вона з жалем порівнює це зі «світом, де часто багато злості та недовіри». Цей контраст змінив їхній світогляд. «Ми гості на цій Землі, і вона набагато прекрасніша, ніж її показують. Це і є головне послання», — підсумовує Анна.
