Декількома словами
Коли в батьків діагностовано рак, важливо говорити з дітьми відкрито, але мовою, що відповідає їхньому віку. Психологи радять не приховувати хворобу, пояснювати зміни в житті родини та дозволяти всім виражати емоції. Ситуація принцеси Кейт підкреслила актуальність цієї теми для багатьох сімей.
Діагноз онкологічного захворювання у одного з батьків є надзвичайно важким випробуванням для всієї родини. Після нещодавньої заяви принцеси Уельської Кейт, яка відверто розповіла про свою боротьбу з раком та про те, як вони з принцом Вільямом пояснювали ситуацію своїм дітям, багато родин зіштовхуються з тим самим болісним питанням: як повідомити дитині таку новину?
Психологи та фахівці, які працюють з родинами, що зіткнулися з онкологією, наголошують: мовчання не захистить дітей. Важливо говорити про те, що відбувається, відкрито, але при цьому обрати правильні слова та підхід.
Говоріть відкрито, але без зайвих деталей
Перше і головне правило – не приховувати діагноз. Діти відчувають зміни в сім'ї, напруження, відсутність батьків або їхню слабкість. Мовчання може викликати у них страх, невизначеність і навіть почуття провини. Однак не варто заглиблюватися у складні медичні терміни та подробиці лікування. Важливо чітко сказати: "У мами/тата рак".
Для маленьких дітей можна використовувати прості аналогії, можливо, навіть показати на ляльці чи схемі, де саме знаходиться "хворе місце" в тілі. Пояснення має бути максимально зрозумілим для їхнього віку.
Підготуйте до змін у повсякденному житті
Захворювання батьків неминуче тягне за собою зміни у звичному житті сім'ї. Мама, можливо, не зможе більше забирати з дитячого садочка, частіше знадобиться допомога бабусь і дідусів, можуть змінитися сімейні традиції. Важливо заздалегідь проговорити ці зміни з дітьми, щоб вони розуміли, чого очікувати, і почувалися впевненіше в ситуації, що змінюється. Створення передбачуваного та безпечного простору зі зрозумілими правилами є особливо важливим у період невизначеності.
Вік має значення
Фахівці рекомендують залучати дітей до процесу інформування якомога раніше, адаптуючи інформацію під їхній вік:
- **Маленькі діти:** Достатньо сказати, що "мама/тато захворів і потребує лікування в лікарні" або що у нього "болить животик/спинка" (залежно від локалізації). Уникайте розпливчастих фраз на зразок "важка хвороба", які можуть лякати більше, ніж зрозуміле пояснення.
- **Старші діти та підлітки:** З ними можна обговорювати більше деталей про лікування, його тривалість, можливі побічні ефекти. Не варто уникати запитань про прогноз, рецидив чи навіть смерть, якщо дитина їх ставить. Відповідайте чесно, але з надією, якщо це можливо.
Обов'язково наголосіть, що рак **не заразний**. Діти можуть боятися заразити себе чи інших, уникати фізичного контакту, хоча саме зараз їм особливо необхідні підтримка та обійми.
Дозвольте собі та дітям відчувати та виражати емоції
Сумувати, плакати, злитися – це нормально для всіх членів сім'ї, які зіткнулися з раком. Не потрібно намагатися бути "сильним" або "не показувати вигляду". Коли дорослі відкрито демонструють свої почуття (у розумних межах, не перевантажуючи дитину своїми страхами), дітям легше виразити власні емоції. Спільне переживання горя чи тривоги може зблизити родину.
Дітям часто допомагає відчуття причетності та можливість зробити щось для хворих батьків. Намалювати малюнок для лікарняної палати, написати листа, спекти печиво або просто принести чашку чаю. Такі прості дії дають їм відчуття контролю над ситуацією та можливість зробити свій внесок у одужання близької людини.
