Декількома словами
Канадські вчені, використовуючи спеціальні камери, вперше сфотографували ультраслабке світіння (біофотони) навколо мишей, рослин і грибів, яке зникає після смерті. Це явище пов'язане з клітинним метаболізмом і може посилюватися при стресі, відкриваючи нові можливості для моніторингу життєздатності.
Канадські дослідники повідомили про значний науковий прорив: їм вперше вдалося сфотографувати ультраслабке світіння, яке оточує живих істот, таких як миші, рослини та гриби. Це явище, яке часто називають «аурою», згідно з результатами дослідження, зникає відразу після смерті організму.
Це світіння, невидиме для людського ока, відоме як біофотони. Воно виникає внаслідок клітинного метаболізму. Хімік Стефан Шрамм, який не брав участі у дослідженні, пояснює, що «ультраслабке» означає надзвичайно низькі рівні світла, які можна зареєструвати лише за допомогою високочутливої техніки та в умовах повної темряви, щоб уникнути перекриття слабкого світіння будь-яким зовнішнім світлом.
Команда вчених на чолі з Деніелом Облаком використовувала спеціальні камери EMCCD для своїх експериментів. Досліди з мишами під наркозом у темній камері показали, що світіння зникає після їхньої смерті. Феномен також вивчали на рослинах, наприклад, на різушці Таля. Дослідники пошкоджували листя (спиртом, перекисом водню або теплом), щоб спостерігати реакцію на стрес. Виявилося, що ушкодження та підвищення температури посилюють це світіння.
Точні молекулярні причини цього явища ще не повністю встановлені, але є припущення, що світіння пов’язане з метаболічними процесами. Під час певних реакцій утворюються молекули, які миттєво розпадаються, випромінюючи крихітні спалахи світла. Це нагадує біолюмінесценцію, як у світлячків.
Прогрес канадських дослідників полягає не лише у виявленні ультраслабкої фотонної емісії, але й у візуалізації її просторового розподілу на поверхні живих істот. «Це, по суті, своєрідна фотографія цієї аури, що базується на випромінюванні», – коментує Шрамм.
Ця технологія візуалізації може потенційно застосовуватися для моніторингу життєздатності тварин та рослин. Однак Шрамм застерігає від поспішних висновків: «Інтерпретація таких зображень світлової аури має проводитися з великою обережністю, щоб запобігти помилковим тлумаченням або псевдонауковим спекуляціям».
Професор Шрамм – німецький хімік, фахівець із люмінесцентних органічних матеріалів.
