Декількома словами
У статті висловлюється занепокоєння щодо збільшення державного боргу та його наслідків для молодого покоління, яке буде змушене його виплачувати. Автор закликає до більш відповідального управління державними фінансами та скорочення бюрократичного апарату.
Тепер це відомо: майбутній чорно-червоний уряд ухвалює історичний борговий пакет.
Сотні мільярдів євро в кредит мають забезпечити прогрес для нашої країни. Але чи замислюються вони у своєму захваті від нескінченної кредитної лінії про те, хто залишиться на борговій горі? Ми, молодь, повинні розплачуватися за борговий тягар.
Мене нудить, коли я чую про мільярдні суми. Ми й так повинні рятувати пенсійну систему, платити шалено високу орендну плату, а тепер ще й – між іншим – нести мегаборги. Я вважаю це кричущо несправедливим!
Так, має сенс добре оснастити Бундесвер і вкласти гроші в ремонт шкіл і лікарень. Але ми можемо очікувати від уряду, що він не залишить нас наодинці з наслідками, нещадно скоротивши роздутий державний апарат разом із бюрократичними хащами. Ось що я (1999 року народження) розумію під справедливістю між поколіннями.
