Німеччина: безпрецедентна суперечка між Берліном та Гамбургом щодо «церковного притулку» для мігрантів

Німеччина: безпрецедентна суперечка між Берліном та Гамбургом щодо «церковного притулку» для мігрантів

Декількома словами

Німеччина переживає значний політичний конфлікт між очільниками Гамбурга та Берліна через ситуацію з церковним притулком для афганських біженців. Гамбург висуває звинувачення в систематичному зловживанні системою притулку та перешкоджанні законним процедурам депортації.


У Німеччині вибухнула безпрецедентна політична суперечка між мерами Берліна та Гамбурга. Основною причиною конфлікту стало так зване «церковне притулок» (Kirchenasyl), яке, на думку Гамбурга, систематично зловживається.

Перший бургомістр Гамбурга Петер Че́нчер (СДПН) висунув серйозні звинувачення проти голови уряду Берліна Кая Ве́гнера (ХДС). Че́нчер стверджує, що Берлін перешкоджає депортації афганських шукачів притулку.

У різкому листі від 15 липня під заголовком «Зловживання церковним притулком» Че́нчер вимагає від Ве́гнера передати чотирьох афганців, які наразі перебувають у церковному притулку в Берліні, до Гамбурга для подальшої репатріації до Швеції. Причина: згідно з Дублінським правилом, Гамбург відповідає за розгляд заяв цих чоловіків про надання притулку, однак Берлін перешкоджає їхньому поверненню. За словами Че́нчера, його місто не отримує достатньої підтримки у цій суперечці з Берліном.

Афганці, як повідомляється, перебувають у євангельській громаді Драйайнігкейтс-Гемейнда в Берліні-Штегліці. За словами представників громади, йдеться про «трьох осіб у нашому церковному притулку, за яких відповідає Гамбурзьке управління у справах іноземців».

У своєму зверненні Че́нчер звинувачує Сенат Берліна в «систематичному зловживанні церковним притулком». Він зазначає, що приймаються особи, «чий обов’язок повернення до іншої держави-члена ЄС було остаточно встановлено». Церковний притулок, за його словами, мав би застосовуватися лише у особливих випадках крайньої потреби, але в Берліні він використовується не за призначенням.

Йдеться про так звані «дублінські справи»: біженці, які вже були зареєстровані в іншій країні ЄС, мають бути повернуті туди. Саме це, однак, неможливо у цих випадках – також тому, що, за словами Че́нчера, запланована на 3 липня репатріація провалилася через відмову Берлінської поліції. Обґрунтування: «політична директива», яка передбачає, що депортація підтримується лише за межами церковних приміщень. Очевидно, це також стало причиною для афганців обрати церкву в Берліні як схованку.

Гамбург відчуває себе загальмованим у цьому процесі. За словами Че́нчера, для двох афганців термін передачі вже закінчився – Німеччина тепер повинна взяти на себе процедуру надання притулку. Проте для інших випадків термін ще триває, але Гамбург не може просунутися. За словами Че́нчера, Берлін відмовляє в адміністративній допомозі та навіть ігнорує ухвали про обшук районного суду Тіргартена.

Че́нчер говорить про серйозний напад на верховенство права. «Нехтування судовими рішеннями державними органами є важким ударом по правовій державі», – йдеться в листі. Співпраця церковних громад та Берлінської поліції, на його думку, перешкоджає виконанню закону.

Своєму колезі Ве́гнеру Че́нчер закликав «припинити дію відповідної політичної директиви» та нарешті підтримати Гамбург.

Але це ще не все! Че́нчер висловив бажання передати до Берліна два випадки, пов’язані з Гамбургом, у яких закінчився термін репатріації. Дослівно це звучить так:

«Крім того, я хотів би попросити Вас взяти на себе відповідальність як земля Берлін за іноземне право для двох осіб, чия відповідальність за процедури надання притулку перейшла до Німеччини, оскільки Гамбург, через постійне дуже високе навантаження на державне житло, не може надати ресурси для прийому та розміщення цієї групи осіб».

Уряд Берліна підтвердив отримання листа, проте Кай Ве́гнер розкритикував тон звернення, заявивши: «Такий тон не є нашим».

Про автора

Христина - журналістка, що спеціалізується на висвітленні питань історії та культури України. Її статті відзначаються глибоким дослідженням історичних подій, аналізом культурних явищ та популяризацією української спадщини. Вона часто пише про маловідомі сторінки історії України, розкриваючи їх для широкого загалу.