Знову розмова про міграцію в ефірі ток-шоу, але з цікавими гостями та великою експертизою.

▶︎ Редактор Юстус Бендер (44) розповів, чому так багато виборців СДПН переходять до АдН (Альтернатива для Німеччини).

Держава невблаганна щодо штрафів, але не щодо депортацій

Він повідомив про «величезну проблему справедливості»: «Нещодавно я був у 8-му відділі Регіональної ради Карлсруе, який відповідає за всі депортації в Баден-Вюртемберзі та за штрафи за порушення ПДР на автобанах. Якщо вас зафіксує камера за перевищення швидкості на 20 км/год і ви маєте борг 40 євро перед центром штрафів, вас переслідуватимуть до кінця світу. У вас немає шансів». У своїй книзі «Чого хоче АдН» 2017 року журналіст Юстус Бендер напрочуд точно передбачив багато подій.

Зовсім інша ситуація з особами, які підлягають виїзду і мають бути депортовані: «Існує так багато лазівок! Якщо когось врешті-решт депортують, то він, мабуть, десь у системі припустився помилки».

▶︎ Дослідник міграції Геральд Кнаус (55) консультував Меркель під час переговорів щодо угоди про притулок з Туреччиною. Його аналіз підкріплений багатьма цифрами та фактами: «Ми визнали проблеми десять років тому, але так і не просунулися вперед. Більшість депортацій відбуваються до інших країн ЄС і майже завжди є безглуздими». Приклад: Німеччина здійснила 52 000 передач за Дублінським регламентом до інших країн ЄС, але водночас до Німеччини було здійснено 56 000 таких передач. І все ж політики продовжують вдавати, ніби потрібно лише посилити Дублінський регламент.

Єдиний чинник пояснює нещодавнє скорочення кількості шукачів притулку

Кнаус також пояснює, про що мовчали політики правлячої коаліції, коли хвалилися нещодавнім зменшенням нелегальної міграції.

«У січні-лютому минулого року було близько 50 000 заяв про надання притулку. У січні-лютому цього року – 30 000. Гаразд, чудово – але якщо придивитися уважніше, то весь спад пояснюється трьома національностями: сирійці, афганці та турки». Кнаус продовжує: «Що сталося? Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BamF) заявило, що після повалення Асада воно поки що не ухвалюватиме рішень щодо сирійців. Ані відмов, ані позитивних рішень». Ведучий доповнює, на що натякає Кнаус: тому тисячі людей, які вже перебувають у країні, (ще) не фігурують у статистиці...

Кнаус висловлює нерозуміння щодо рішення про треті країни. «20 країн ЄС також цього хочуть, а я чую, що СДПН все ще проти!». Він попереджає: якщо СДПН та ХДС/ХСС не запропонують рішення у сфері міграції, АдН отримає ще більшу підтримку.

Представник СДПН применшує значення міграції

▶︎ Мер Бремена Андреас Бовеншульте (59, СДПН) вказує на те, що британці та італійці хотіли запровадити рішення щодо третіх країн, але були зупинені судами. Він неодноразово повторює, що «немає універсального рецепту» проти АдН, і що неправда, ніби для її послаблення достатньо лише проводити жорсткіший міграційний курс.

Його федеральна земля не проводить жорсткої міграційної політики, але все одно має відносно низьку частку виборців АдН (15,1% на виборах до Бундестагу). І: СДПН програла вибори до Бундестагу, бо дозволила «нав'язати» собі тему міграції, замість того, щоб більше говорити про соціальні питання, такі як мінімальна заробітна плата.

У колишньої лідерки АдН увірвався терпець

▶︎ У співзасновниці та колишньої лідерки АдН Фрауке Петрі (вийшла з партії у 2017 році) це викликає кілька різких висловлювань: «Виборці дуже чітко бачать теми, де існують кричущі проблеми», – каже вона. Міграція в усіх опитуваннях стоїть на першому або другому місці поряд з економікою. «Люди знають, чому вони незадоволені».

В іншому місці вона виголошує тривалу догану: «Візьмемо звичайного виборця та громадянина. Він більше не вірить жодному вашому слову, довіра до політиків на нулі! Хто приїжджає до Німеччини, той більше не покидає країну!». І далі: «Тоді єдиним висновком може бути те, що ті, хто шукає захисту, повинні мати можливість подати заяву про надання захисту, але не перетинаючи кордон Німеччини. Ваша партія [СДПН] стоїть на гальмах, ми є гальмом для всієї Європи. І це не тому, що все так складно, як ви намагаєтеся переконати громадян, а тому, що політика цього не хоче! І якщо держава цього не хоче, вона повинна це визнати. Це був би перший крок для політика, який хоче бути вартим довіри, сказати: “Ми не можемо це зробити”. Тоді хтось інший зможе спробувати це вирішити».