Декількома словами
Новина розповідає про спробу німецького футбольного клубу «Шальке 04» підписати воротаря Єнса Леманна з «Боруссії Дортмунд» у 2000 році. Описуються зусилля менеджера Руді Ауера, труднощі трансферу та можливі альтернативи для гравця.
Пригадаймо одну з найбільш інтригуючих трансферних саг німецького футболу, що розгорнулася рівно 25 років тому. Наприкінці травня 2000 року спортивний директор «Шальке 04» Руді Ауер та головний тренер команди Хуб Стівенс вирушили на Майорку. Офіційна мета їхньої поїздки – підготовка клубних заходів з головним спонсором Veltins.
Однак цей візит мав і неофіційне, значно важливіше футбольне підґрунтя. Ауер та Стівенс запланували зустріч з представниками збірної Німеччини, яка на той момент перебувала у тренувальному таборі на острові.
Привід був доволі промовистим: обговорення «справи» Єнса Леманна. Після успішного та сенсаційного трансферу Енді Мьоллера з дортмундської «Боруссії», Руді Ауер наполегливо намагався отримати ще одну зірку заклятих суперників – воротаря Єнса Леманна.
Національний голкіпер, чий контракт з Дортмундом діяв до 2002 року, як і Мьоллер, був незадоволений своїм становищем у «Боруссії». Руді Ауер дуже хотів повернути до Гельзенкірхена «блудного сина», яким він вважав Леманна, котрий раніше виступав за «Шальке».
Менеджер дортмундської «Боруссії» Міхаель Маєр публічно блокував можливий перехід, заявляючи, що Леманн «не отримає дозволу на трансфер». Але багато хто розцінив це лише як відволікаючий маневр.
Головною проблемою для «Шальке» виявилася фінансова сторона питання. Клуб не міг запропонувати Леманну зарплату у 5 мільйонів німецьких марок, яку він отримував у Дортмунді. До того ж у воротаря була приваблива пропозиція з-за кордону.
Як тоді зазначав Олівер Бірхофф, якби перехід до «Шальке» не відбувся, Єнс «безперечно поїхав би до Англії...» Ця трансферна історія тих років демонструє, наскільки непростими бувають переговори навіть між клубами одного чемпіонату за одного з найкращих гравців.
