Декількома словами
Берлінський поліцейський анонімно виступив з емоційним листом про зростаюче насильство проти співробітників правоохоронних органів. Він описав небезпеки своєї роботи, навів приклади нападів та закликав державу і суспільство до більшої підтримки і жорсткіших заходів проти агресорів.
Нещодавні події в Берліні, які очільниця місцевої поліції Барбара Словік Майзель назвала «чорними вихідними» для правоохоронців, знову привернули увагу до проблеми зростаючого насильства щодо співробітників. Тоді постраждали 50 офіцерів, троє з них отримали серйозні травми. На тлі цього один із берлінських поліцейських, який побажав залишитися анонімним, вирішив відкрито висловитися про свої переживання.
У своєму емоційному листі, що став своєрідним криком душі, він пише:
«Я пишу ці рядки не від злості, а від відчаю. Не як функціонер, а як людина. Як берлінський поліцейський. Як один із тисяч, хто щодня стоїть на вулицях цього міста і запитує себе, як довго вони ще зможуть це робити. Ми захищаємо це суспільство – але хто захистить нас?»
За його словами, він обрав цю професію, щоб допомагати людям, рятувати життя та забезпечувати безпеку. Проте дедалі частіше йому доводиться боротися не лише за інших, а й за власне виживання.
«Мій колега, поранений ножем у Нойкьольні, не виняток, а ще один тривожний розділ у довгій низці насильства проти нас, співробітників оперативних служб», – зазначає офіцер.
Майже жодного дня не минає без фізичних нападів та образ на адресу берлінських поліцейських.
Як приклади наводяться події новорічної ночі 2023 року, коли у службові автомобілі летіли ракети, а офіцерів ображали, плювали і переслідували. Тоді було задокументовано 125 нападів на поліцію та пожежників за одну ніч, причому багато співробітників отримали серйозні травми. Під час операції біля сквоту «Кьопі» в поліцію летіли бруківка та пляшки, постраждали 46 осіб. Фізичні рани гояться, але втрата довіри залишається.
Поліцейські стають мішенню нападів знову і знову. У 2023 році понад 2600 співробітників поліції зазнали нападів, що становить кілька інцидентів щодня.
Що залишається після таких подій? Вираження співчуття, прес-релізи, мовчання. Але, як пише офіцер, мовчання не лікує рани, а теплі слова не захистять хребет, коли ти лежиш на землі. Потрібні наслідки, чіткі вироки, швидші судові процеси, суворіші закони і, головне, більше підтримки – від політиків, від судової системи та від суспільства, заради якого вони щодня ризикують життям.
«Напад на поліцейського – це напад на правову державу. І якщо держава не реагує – чітко, швидко та недвозначно – тоді довіра руйнується. Тоді зростає відчуття, що ми самі. Покинуті напризволяще. Саме тими, хто обіцяє нам підтримку», – йдеться в листі.
Офіцер не хоче, щоб його діти одного дня запитали його: «Чому тебе ненавидять, коли ти допомагаєш?». І він не хоче, щоб дедалі більше колег опинялися в лікарні із запитанням: «Заради чого я ризикую життям, якщо ніхто більше не стане на мій захист?».
«Ми несемо відповідальність – так. Але ми більше не будемо нести її мовчки. І не самі», – такими словами завершується лист.
