Декількома словами
Венеція продовжує занурюватися, а рівень моря зростає. Італійський інженер Ентер Театіні розробив план, який передбачає закачування солоної води під місто, щоб підняти його рівень на 30 сантиметрів і врятувати від затоплення.
Венеція, відома у всьому світі своїми каналами та історичною архітектурою, стикається зі зростаючою загрозою – вона поступово занурюється під воду. За минуле століття місто опустилося приблизно на 25 сантиметрів, тоді як середній рівень моря у Венеціанській лагуні піднявся майже на 30 сантиметрів. Щорічно Венеція просідає приблизно на два міліметри, а припливи стають вищими на близько п’ять міліметрів.
На тлі цієї ситуації інженер Ентер Театіні висунув ідею, яка може здатися сміливою, але пропонує принципово новий підхід до порятунку міста: чому б не "підняти" Венецію, закачуючи солону воду під землю?
Театіні переконаний, що його план може дати місту можливість "дихати" протягом двох-трьох десятиліть, підвищивши його рівень приблизно на 30 сантиметрів.
Основна ідея "водного трюку" полягає у впливі на водоносний горизонт – підземний шар, що містить ґрунтові води та розташований на глибині до 1000 метрів. Інженер натхненний спостереженнями за зберіганням вуглеводнів на півночі Італії, де закачування газу для літніх резервів призводить до невеликого підняття ґрунту, а його видобуток взимку – до опускання.
Ідея Театіні проста: "створити колодязі, куди ми будемо закачувати воду, а не видобувати її".
Проєкт передбачає буріння приблизно дюжини таких колодязів по колу діаметром десять кілометрів навколо лагуни. Важливою умовою є те, що ці колодязі мають бути розташовані саме в лагуні, а не під материковою частиною або безпосередньо під містом.
Щоб закачана вода не піднімалася на поверхню, під дном лагуни є товстий шар глини. Солона вода буде подаватися через труби, пробурені під островом, для підняття ґрунту. Поступове надходження води у водоносний горизонт призведе до підняття землі навколо.
За словами Театіні, широкий радіус кільця колодязів необхідний для досягнення "дуже рівномірного підняття". Мета – підняти Венецію, ніби на "водяній подушці", зберігаючи навколишній ґрунт на тому ж рівні. Інженер зазначає, що цей процес має схожість з гідророзривом пласта (фрекінгом), де рідини закачуються під високим тиском. Проте, Театіні наголошує на необхідності уникнути руйнування пластів, тому різниця висот обмежується 20-30 сантиметрами, аби запобігти сейсмічній активності.
