Гамбург – Гарм Шмітендорф десятиліттями вирощує спаржу в Шлезвіг-Гольштейні.

Він подолав багато проблем. Але зараз 54-річний фермер і його дружина Брітта все частіше сидять разом і запитують себе, чи варто це ще робити.

Фермер вже давно залежить від працівників з-за кордону, і досі все було добре. Але стає все важче їх отримати та утримати. Їхні польські та румунські збирачі врожаю заробляють так багато завдяки мінімальній заробітній платі, що вони заробляють достатньо задовго до кінця сезону та повертаються додому. Тоді спаржа залишається в полі.

За словами Шмітендорфа, німецькі безробітні здаються після одного дня або повідомляють про хворобу. Тоді він повинен продовжувати платити зарплату протягом шести тижнів.

Цього сезону у нього на фермі працюють виключно польські збирачі врожаю, яким він платить 14 євро на годину. При шестиденному робочому тижні та 48 годинах на тиждень вони заробляють 2912 євро на місяць. Для них це великі гроші. Але недостатньо мотивації для німецьких безробітних!

Гарм Шмітендорф: «Я перестав повідомляти про вакансії в агентство зайнятості. Все одно ніхто не прийде. А якщо і прийде, то через день знову піде або захворіє. Німці повинні підняти свої задниці».

А його дружина Брітта (53) додає: «Без східноєвропейських робітників нам у Німеччині не було б чого їсти». Тривожний висновок при майже трьох мільонах безробітних у Німеччині.

Чи робота просто занадто важка? «У польських збирачів врожаю в перші дні також болить спина. Після цього м’язи звикають до роботи», – каже Шмітендорф. Сезон на його фермі триває 10 тижнів.

«Я вирощую лише спаржу. У цей час я повинен заробити гроші на весь рік». І після високих витрат на оплату праці залишається все менше і менше. Фермер також повинен надати додаткові житлові контейнери для своїх робітників. Тільки це коштує йому 5000 євро на місяць.