Мононуклеоз, або інфекційний мононуклеоз

Мононуклеоз, або інфекційний мононуклеоз, — це дуже поширена і здебільшого нешкідлива вірусна інфекція. Її назва походить від двох основних симптомів: збільшення лімфовузлів і лихоманки. Також у назві згадується її першовідкривач, педіатр Еміль Пфайффер (1846–1921).

► Хвороба передається переважно через слину і часто зустрічається у молодих людей віком від 15 до 25 років. З цих причин у народі її називають «хворобою поцілунків» або «студентською хворобою».

Симптоми мононуклеозу:

• Біль у горлі та запалення мигдалин (схоже на ангіну)
• Лихоманка (часто тривала)
• Збільшення лімфатичних вузлів (особливо на шиї)
• Сильна втома та виснаження (може тривати тижнями або місяцями)
• Збільшення селезінки та печінки (у важких випадках)
• Набряклі повіки
• Висип (особливо після прийому антибіотиків, таких як амоксицилін)

У більшості випадків мононуклеоз минає протягом кількох тижнів. У рідкісних випадках перебіг може бути дуже тривалим або спричинити серйозні ускладнення.

Лікування мононуклеозу:

Специфічної терапії проти вірусу не існує, лише симптоматичне лікування:

• Спокій і відпочинок для підтримки імунної системи.
• Пийте багато рідини від болю в горлі та лихоманки.
• За потреби приймайте знеболювальні (парацетамол або ібупрофен).
• Антибіотики неефективні, оскільки це вірусна інфекція.

Можуть виникнути рідкісні ускладнення: розрив селезінки, запалення печінки, виснаження (до року), вторинні інфекції, спричинені бактеріями (наприклад, запалення мигдалин).

► Вірус залишається в організмі після первинного інфікування і періодично активується, виділяючись через носоглотку. У цей час існує ризик зараження для людей, які ще не інфіковані вірусом. Приблизно 95% населення Європи інфікуються вірусом Епштейна-Барр до 30 років і, отже, мають антитіла до збудника. У людей із нормальною імунною системою захворювання виникає максимум один раз у житті, після чого настає довічний імунітет.